ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)

С. Костюк

Фонд-бібліотека Л. Курбаса у Тернопільському обласному краєзнав-чому музеї

     Означену, власне, тему джерелознавчу базу пізнання-"розшифрування" інтелектуального спрямування творчого генія Леся Курбаса (25.02.1887, м. Самбір, тепер Львівської області - 3.11.1937, Соловки) (1) - підкріплюють 587 томів збере-ження. Придбання значної частини книгозбірні видатного вкраїнського актора, талановитого режисера-новатора зумовлене кількома обставинами. Перша. Дитячі роки майбутній корифей національного театру провів у Старому Ска-латі - тепер Підволочиського району Тернопільщини: виховували онука Яно-вичі (2)... Друга. 1915 року Лесем Курбасом основані "Тернопільські театральні вечори"...
     Навіть дещо поверхово-узагальнене опрацювання "іменного" книгофон-ду окреслило кілька варіантів зацікавленості. Неабияку залюбленість Леся Ку-рбаса даровито-непересічним українським письменством "виказує" доволі широке представництво авторського загалу: Т. Шевченко, Л. Українка, І. Фра-нко, П. Мирний, П. Куліш, М. Яцків, С. Васильченко, Г. Квітка-Основ'яненко, Г. Чупринка, Г. Хоткевич, А. Кримський, В. Винниченко, І. Котляревський, М. Вовчок, М. Коцюбинський, М. Кропивницький, М. Старицький, Я. Щоголів, А. Головко, Л. Ревуцький, Ю. Смолич, Ю. Опільський, Б. Лепкий, М. Рильсь-кий, О. Олесь, інші…
     "Зарубіжний розділ" Курбасівської бібліотеки "персоніфікують" імена світового визнання: Г.-X. Андерсен, Г. Гейне, Г. Ібсен, В. Шекспір, М. Некра-сов, О. Фадєєв, П. Меріме, Р. Ролан, Р. Тагор...
     Зважаючи теперішню "загнану" ситуацію щодо вітчизняного книгопро-дукування, окремі твори національних класиків можуть слугувати читацькій аудиторії своєрідним "абонентом"...
     Видається важливим, гадаємо, простеження найменувань (етимологіч-ний аспект), кількості видавничих центрів (кожен творчо-виробничий колек-тив сповідував уподобання певні, відтак, пропагував літературу відповідну): "Вікна", "Журавлі", "Дзвін", "Історична белетристика", "Колос", "Круг", "Культура", "Література і мистецтво", "Маса", "Московский рабочий", "На-родний стяг", "Польза", "Прибой", "Ранок", "Світило", "Сміх", "Слово", "Третья стража", "Тритон", "Український робітник", "Федерація", "Шипов-ник", "Шлях освіти" тощо...
     Завважене "тягне" окреслити "географію" конкретних міст, указаних книговидавцями: Армавір, Берлін, Біла на Підляшшу, Відень, Каліш (Польща), Кам'янець на Поділлі, Катеринослав, Київ, Ленінград, Львів, Москва, Одеса, Харків (найбільше зафіксовано томів), Черкаси. Споглянувши перелічене, про-стежимо цікаву "картину" щодо можливостей тогочасних "поліграфічних шкіл" названих регіонів: якість паперу, художнє оформлення, шрифтове за-безпечення, брошурувальне скріплення тощо. Витримавши технічний процес "високого рівня", книготиражувальники забезпечують "довге життя" продук-ції.
     Окрім захоплення пізнати якомога більше різноманіття діяльності люди-ни, Лесь Курбас видається вдатним поліглотом, позаяк подибуємо книжки українською, англійською, німецькою, польською, російською, французькою мовами.
     Доповнює, певною мірою, констатоване довідкова література: "Німець-ко-російсько-український словник термінів з обсягу механіки з українським та російським покажчиками" [ТКМРК-237], "Російсько-український словник" [ТКМРК-372], "Полный эсперанто-русский словарь" [ТКМРК - 507]...
     Удосконаленню Лесем Курбасом фахової обізнаності сприяло опрацю-вання спеціальної літератури: "Театр для детей" [ТКМРК-243], "Проблема те-атральності" [ТКМРК-247], "Театр 1848 року" [ТКМРК-288]...
     Найдавнішим помічено "статистично"-хронологічне видання: "Царст-венная книга, тоесть летопись царствования царя Іоана Васильовича от 7042 году до 7061..." [ТКМРК-1626].
     Особливого "шарму" книгозібранню надають понад 150 власноручних автографів - підписів Леся Курбаса, значна частина факсимільних відтисків, написів дружини (3)...
     Вочевидь, придбана Курбасова багатотомна колекція - знаковий скарб інтелекту, величний "пам'ятник" тодішньому книгодрукуванню...

(1) Курбас // Митці України: Енциклопедичний довідник. - К., 1992. - С. 344-345; Курбас Олександр Степано-вич // Остання дорога. До 60-річчя соловецької трагедії. - К., 1997. - Т. 1. - С. 41.
(2) Яновичі // Митці України: Енциклопедичний довідник. - К., 1992. - С. 676.
(3) Чистякова // Митці України: Енциклопедичний довідник. - К., 1992. - С. 633.