ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)

В. Пархомчук

Розвиток музейної справи на Кіровоградщині

    Розвиток музейної справи на Кіровоградщині, пов'язаний з ім'ям В.М.Ястребова (1855-1898) - історика, етнографа, археолога, краєзнавця.
    Володимир Миколайович Ястребов народився 6 липня 1855 р. у с. Кри-вій Луці Самарської губернії у родині священика.
    У 1872 р. після закінчення гімназії вступив на історичний відділ істори-ко-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі. Його нау-ковими наставниками в університеті були такі значні вчені як В.І. Григорович, Ф.К. Брун, Р.В. Орбинський, Ф.І. Успенський, О.І. Маркевич.
    У 1876 р. закінчив університет і 13 вересня отримав призначення на по-саду викладача історії у Єлисаветградську громадську дівочу гімназію.
    У місті знову зблизився з В.І. Григоровичем, який після відставки восени 1876 р. переїхав у Єлисаветград і викладав у земському реальному училищі. Передчасна смерть видатного вченого 18 грудня 1876 р. змусила В.М. Ястре-бова перейняти в нього естафету сумлінної науки.
    Після необережних слів, сказаних у грудні 1876 р. на урочистостях 100-річчя народження імператора Александра І, мусив піти з громадської дівочої гімназії, деякий час викладав у приватній дівочій гімназії Е.Ф. Кодієвої, врешті перейшов до земського вищого реального училища.
    20 січня 1877 р. у Новоросійському університеті був затверджений кан-дидатом історії за дисертацію "Крестовий похід Фрідріха ІІ", яку починав пи-сати в Одесі, а закінчив у Єлисаветграді. (1)
    В.М. Ястребов дуже відповідально відносився до викладацької діяльнос-ті, ретельно готувався до уроків, але наполегливо продовжував займатися істо-ричними дослідженнями, захопився археологією та етнографією.
    Для забезпечення предметності та наочності у навчальному процесі зем-ське реальне училище мало міцну матеріальну базу: багату бібліотеку, фізич-ний кабінет, хімічну лабораторію та кабінет природничої історії до якого Яст-ребов передавав предмети археології та етнографії, зібрані ним під час істори-чних мандрівок по території Єлисаветградського повіту.
    Крім наочних посібників, які використовувалися для викладання хімії, біології, географії, неупорядковане та спонтанне колекціонування предметів історичного та етнографічного характеру в кабінеті природничої історії поча-лося з часу заснування реального училища. В кабінеті природничої історії зна-ходилося у 1871 навч. році 1514 номерів наочних посібників, з яких 1094 були придбані шляхом закупки, інші, 417, подаровані різними приватними особами та організаціями. (2) В числі ме-ценатів названі барон Стюарт, який подарував прилади та інструменти на суму 180 крб., Новоросійський університет, О.М. Пашутін, вихованці училища. (3) Єлисаветградська земська управа пожертвувала глиняну посудину і частину металічної вази, знайдених в кургані поблизу с. Мартоноші, а також металеві наконечники для стріл з того кургану. Ці предмети були дуже цінні з наукової точки зору, тому деякі з них були передані до Ермітажу, взамін було надіслано інші археологічні речі. (4)
    Кількість предметів постійно зростала і вже у 1874 навч. році складала 2537 одиниць. Цікавими речами поповнився кабінет, знову ж таки, дякуючи подарункам та особистій праці викладачів. Так вчителем Блізніним було скла-дено гербарій в кількості 305 предметів зразків рослин Єлисаветградської та Олександрійської флори. (5) Бу-вший Херсонський губернатор І.С.Абаза подарував училищу прекрасну колек-цію раковин, мінералів, шліфованих топазів різних відтінків - 239 одиниць. При його допомозі училищу була надіслана із Санкт - Петербурзького гірни-чого інституту систематична колекція із 344 мінералів. Предводитель дворянс-тва К.В.Соколов-Бородкін подарував училищу нумізматичну колекцію із 170 стародавніх монет. (6)
    Таким чином ми бачимо, що кабінет природничої історії був досить ба-гатим і різноманітним. Але ми бачимо і те, що багато цих речей, зокрема предмети археології і інші старожитності надходили до музею училища сти-хійно, шляхом пожертвувань. Кошти ж виділялися тільки для придбання необ-хідних наочних посібників - зразків корисних копалин, мінералів, флори і фа-уни краю, приладів тощо. Системи поповнення кабінету предметами старови-ни не було.
    20 жовтня 1882 р. Єлисаветградське земське реальне училище, яке фак-тично було приватним семикласним училищем 1-го розряду, зрівнялося у пра-вах і програмах з державними реальними училищами. Згідно з міністерським статутом реальні училища мали так звані історико-географічні музеї, власне це були кабінети навчального приладдя для викладання історії та географії. В.М. Ястребов став завідувачем такого кабінету, але завдяки своїй завзятості, клопі-ткій пошуковій та дослідницькій роботі дійсно підняв його до рівня справж-нього музею.
    На момент призначення Ястребова завідувачем історико-географічним музеєм він складався з невеликої колекції старожитностей, до якої відносились 240 предметів, в тому числі 270 монет і медалей, 57 документів, рукописна ка-рта Єлисаветградської провінції ХVІІ ст., 3 кам'яні молотки і цінне зібрання предметів скіфської епохи з кургану біля села Мартоноші. Документом, що підтверджує дату заснування в Єлисаветграді першого музейного закладу є "Дані про археологічну колекцію при Єлисаветградському земському реаль-ному училищі". У 1884 р., з дозволу правління училища, В.М.Ястребов експо-нував колекцію на ІV-му Археологічному з'їзді, що проходив в Одесі. Її було відзначено делегатами і головою з'їзду О.С. Уваровим, як дуже рідкісну й ці-каву. Вважаючи, що оригінальні предмети та старовинні речі пробуджують допитливість у молоді і прищеплюють вихованцям любов до батьківщини не менш від інших наочних посібників, Ястребов бажав по можливості врятувати від загибелі й невідомості такі пам'ятники. Тож вся його робота на посаді заві-дуючого музеєм була направлена на збирання, збереження та пропагування колекції. За три роки його завідування музей поповнився 270 предметами і на 1886 рік складався із 612 предметів. Серед археологічних надходжень особли-вої уваги заслуговували кам'яні статуї, які сьогодні прикрашають міський сквер поблизу музею - результат розкопок курганів скіфської епохи. Крім то-го, колекція поповнилася 53 предметами прикрас давнього слов'янського пле-мені дреговичів. Архівна група - документами, скріпленими власноручними підписами Єлизавети Петрівни і Катерини ІІ, імператора Олександра І, заснов-ника Нової Сербії генерала І.С.Хорвата, французьких королів Генріха ІV і Лю-довіка ХVІ. (7) Отже робота по розширенню музейних колекції велася цілеспрямовано. Предмети старожит-ностей поступали до музею не тільки шляхом пожертвувань, як раніше, а з по-чатку 1887 р. виділялися кошти для їх придбання, зокрема на розкопки, що проводив В. Ястребов. (8)
     Таким чином музей навчальних посібників під керівництвом вченого і ентузіаста В.М. Ястребова значно розширився - було створено два нових від-діли - археології і етнографії. Про це говориться в доповіді ревізійної комісії по Єлисаветградському земському реальному училищі черговому Єлисаветг-радському повітовому зібранні (травнева сесія 1883 р.). "В нинішньому році покладено початок місцевому археологічному і етнографічному музею, влаш-тованому за ініціативою і завдяки особистій праці викладача історії і географії В.М.Ястребова, при скромній затраті зі сторони правління - 50 крб. на розкоп-ки. Знаходячи дуже корисною працю, яка допомагає учням і суспільству у ви-вченні місцевої історії і етнографії, комісія висловила свою підтримку розши-ренню і процвітанню музею і ... висловила подяку В.М. Ястребову за організа-цію в училищі такого музею, експонати якого сприяють вивченню місцевих сторін історії рідного краю." (9)
    Результати дослідницької діяльності В.М. Ястребова привернули увагу наукового світу.
    30 квітня 1885 р. Московське археологічне товариство обрало його своїм членом-кореспондентом, а 3 квітня 1889 р. затвердило дійсним членом.
    29 січня 1887 р. Одеське товариство історії та древностей признало його своїм членом-кореспондентом, а 29 березня 1893 р. - одноголосно дійсним членом.
    17 листопада 1892 р. його обрано до складу Історико-філологічного то-вариства Новоросійського університету.
    17 січня 1894 р. він став членом-кореспондентом Церковно-археологічного товариства Київської духовної академії.
    Авторитет В.М.Ястребова в археології був настільки значним, що голова Імператорської археологічної комісії граф А.А.Бобринський 3 червня 1888 р. попросив його очолити археологічні розкопки древнього могильника в 12 вер-стах від Тамбова. Після цієї експедиції, результатом якої стала монографія "Лядинскій и Томниковскій могильники Тамбовской губерніи", В.М. Ястребо-вов постійно співробітничав з комісією і відряджався на розкопки у Херсон-щині, Катеринославщині й навіть в області Війська Донського. Результати цієї роботи відобразились у наукових звітах і статтях, але основною його археоло-гічною працею став "Опытъ топографическаго исследованія древностей Херсонской губерніи", виданий в Одесі 1894 р. У тому ж році в Одесі вийшов головний етнографічний твір - "Материалы по этнографіи Новороссиійскаго края".
    Археологічні, етнографічні та історичні праці В.М. Ястребова публіку-валися у Москві, Петербурзі, Києві, Херсоні, Одесі, Єлисаветграді, Львові, Па-рижі. (10)
     Багатогранна наукова діяльність земського вчителя стала феноменом провінційного життя і яскравим зразком духовного подвигу.
    Ще при житті прийшло до Володимира Ястребова визнання. Він відбув-ся як науковець, як викладач - користувався любов'ю і пошаною у дітей, зна-ходив особливе призначення в керівництві музеєм, займався громадською та позакласною роботою. У дні шкільних канікул проводив екскурсії з учнями по визначних місцях держави - Київ, Москва, Петербург, Крим. Останню поїздку по заповідних місцях Криму довелося перервати 10 серпня у зв'язку з хворо-бою Володимира Миколайовича. (11) На лікування Ястребова було ви-ділено правлінням училища 375 рублів. Але хвороба виявилася невиліковною. "В першій половині 1897 навчального року Ястребов уроків не давав, а в дру-гій половині вийшов у відставку". В рік смерті Володимира Миколайовича Ястребова - 1898 р. - в "історико-географічному музеї числилося 399 предме-тів, археологічна та етнографічна колекції налічували 2055 предметів". (12)
    Нового завідуючого музеєм не було призначено, предмети розбирались викладачами для класних занять, поступово губились. Музеєм вже ніхто не ці-кавився. Про нього забули надовго. Перед першою Світовою війною Єлисаве-тградське земське реальне училище було закрите. (13)
    Таким чином 1883 р. став вирішальним в історії розвитку музейної спра-ви на території краю. Перша колекція експонатів, що почала формуватися в кабінеті природничої історії Вищого земського реального училища з 1870 р. уже через 13 років переросла у колекцію музею, який з позиції сьогодення класифікується як краєзнавчий.
    На початку ХХ ст. у місті Єлисаветграді було декілька спроб відновити діяльність музею. Ініціатором цієї справи був П.З. Рябков (1848-1927) - істо-рик, етнограф, статистик, земський діяч. Але в силу історичних обставин, які склалися на той час у країні, ці спроби не увінчалися довготривалим успіхом.
    Напередодні Жовтневої революції 1917 р. музей у місті Єлисаветграді (з 1924 по 1934 рр. Зінов'євськ, 1934-1939 рр. Кірово, з 1939 р. Кіровоград) не працював.
    З остаточним встановленням радянської влади (поч. 1920 р.) у місті було створено два музеї - природничо-історичний - завідуючий Д.І. Карабінович, та історико-археологічний - завідуючий П.З. Рябков. (14) У 1924 р. вони об'єдналися в один окружний природничо-історичний та археологічний музей. Його керівником було затверджено Д.І. Карабіновича. (15)
    П.З. Рябков створив і очолив музей Революції. (16) У 1939 р. Постановою РНК УРСР за №217 від 7.03. йому надано статус обласного. (17)
    Через п'ять років, у 1929 р., Зінов'євському окружному історико-археологічному музею було виділено приміщення по вул. Леніна, 40, де він знаходиться і нині. (18)
    У 1939 р. окружний історико-археологічний музей було перейменовано на Кіровоградський обласний краєзнавчий. (19)
    У роки фашистської окупації музей у місті Кіровограді певний час пра-цював. "Але експозицію все ж було розібрано і експонати звалено у підвал му-зею. Музейна документація повністю знищена. Значна частина колекції була розграбована населенням. У загальному музей втратив більше 10 000 експона-тів." (20)
    Відразу після звільнення міста почалася робота по відновленню краєзна-вчого музею. У вересні 1946 р. музей було відкрито для відвідувачів. Експози-ція мала два відділи - природи і історії краю. З роками збільшувалась кількість експонатів, зростав штат науковців музею, відкривалися нові відділи та філії.
    У 1956 р. для увічнення пам'яті українського драматурга І.К. Тобілевича на Кіровоградщині створено літературно-меморіальний музей заповідник Ху-тір Надія.
    У квітні 1965 р. було відкрито ще один філіал краєзнавчого музею - кар-тинну галерею, яка у 1993 р. відокремилася і стала самостійним обласним ху-дожнім музеєм.
    У 1982 р. у зв'язку зі 100-річчям створення першого українського профе-сійного театру під керівництвом М.Л. Кропивницького було засновано мемо-ріальний музей М.Л. Кропивницького, як відділ обласного краєзнавчого му-зею.
    У 1992 р. колекція Кіровоградського обласного краєзнавчого музею по-повнилася меморіальною колекцією В.К. Винниченка, що є окрасою і гордістю не тільки нашого музею, а й України.
    У 1994 р. до Кіровоградського обласного краєзнавчого музею надійшла колекція приватного колекціонера О.Б. Ільїна, яку доцільно назвати кунстка-мерою (твори мистецтва, пам'ятки археології, прилади, посуд, меблі...).
    Нині Кіровоградський обласний краєзнавчий музей має цікаві зібрання речових та документальних матеріалів, що характеризують природу, історич-ний розвиток та культуру краю від найдавніших часів до наших днів. Музейна колекція налічує понад 56 000 експонатів основного та близько 30 000 допо-міжного фонду. Кіровоградський обласний краєзнавчий музей є провідним на-уково-методичним центром в області.

(1) Владиміръ Николаевичъ Ястребовъ (Некролог) //Кіевская Старина. - К., 1899. - Т. 67. - Октябрь. - Отд. І. - С. 121 - 126.
(2) Державний архів Кіровоградської області (ДАКО). - Ф.60. - Оп. 1. - Спр.2. - Арк. 8.
(3) ДАКО. - Ф.60. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 210.
(4) ДАКО. - Ф.60. - Оп 1. - Спр. 34. - Арк. 121-122.
(5) ДАКО. - Ф.60. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 95-96.
(6) Там само. - Арк. 211.
(7) В.Ястребов. Дані про археологічну колекцію при Єлисаветградському земському реальному училищі. // Єлисавет. (Історико-краєзнавчий додаток до газети "Народне слово"). - №10. - Кіровоград. - 1992. - С.1.
(8) ДАКО. - Ф.60. - Оп. 1. - Спр.65. - Арк. 213.
(9) ДАКО. - Ф.60. - Оп. 1. - Спр.42. - Арк. 41,46.
(10) Маркевич А.И. Владимир Николаевич Ястребов (Некролог) // Записки Одесского общества истории и дре-вностей. - Одесса, 1900. - Т. 22. - Отд. 4. - С. 43 - 48.
(11) Бракер Н. Володимир Миколаєвич Ястребов (До тридцятих роковин смерти) // Україна. - Березень - кві-тень. - К., 1929. - С. 80 - 91.
(12) ДАКО. - Ф.60. - Оп. 1. - Спр.130. - Арк.98, 165, 236.
(13) П.Рябков. Музейна справа в Зінов?ївську раніше і тепер (1883-1924).- КОКМ.- КОМ - 16520.-АІ.-7221. 52 арк.
(14) ДАКО. - Ф.810. - Оп.1. - Спр. 1504. - Арк.19-22.
(15) Там само. - Арк.2.
(16) Там само. - Арк.29.
(17) ДАКО. - Фр.6690. - Оп. 1. - Спр.15. - Арк. 340-341.
(18) ДАКО. - Р.242. - Оп. 1. - Спр.380. - Арк. 92.
(19) ДАКО. - Фр.6690. - Оп. 1. - Спр.15А. - Арк. 241-142.
(20) ДАКО. - Ф.429. - Оп. 4. - Спр. 293. - Арк.1.