ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 8)



Ю. Слюсар

"Із почуттям власної гідності"
                                                                                                             Нажмите на картинку для увеличения изображения
     У Одеському історико-краєзнавчому музеї відбулася науково-практична конференція "Український митець Амвросій Ждаха у культурно-мистецькому та громадському житті кінця XIX - першої чверті XX ст.".
     Майже два десятиріччя реалізація української національної ідеї, шляхом побудови незалежної держави, чітко висвітлили значення інтелектуальної еліти у державотворенні, побудові громадянського суспільства, його вирішальну роль у пробудженні національної свідомості народу України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.
     У центрі суспільно-політичних подій, культурного відродження нації завжди знаходиться постать інтелігента - науковця, митця, чия творча подвижницька діяльність по вивченню та продовженню історичних традицій стає надійною основою подальшого прогресу нації, зв'язуючою ланкою між поколіннями її патріотів.
     У житті кожного регіону нашої країни є особистості, які стали символом активної безпосередньої участі інтелектуалів у цивілізаційному процесі. Їх творчий шлях, плідна праця, широта інтересів, щире захоплення природою, історією та культурою рідного краю надихає покоління нових дослідників, освітян, просвітян, митців.
     Для Українського Причорномор'я таким був і залишається Амвросій Андрійович Ждаха (1855-1927) - митець з козацького роду, який, опираючись на батьківську віру і звичаї, випробував свої сили у живописі, оформленні друкарських видань та театральних вистав, ужитковому мистецтві, сумлінний працівник і освітянин, колекціонер, що сприяв музейництву, громадський діяч.
     Прагнучи вшанувати у особі нашого славетного земляка, шукачів старожитностей ХІХ - початку ХХ ст., краєзнавців 1920-1930-х рр., представників науково-просвітніх установ та організацій другої половини ХХ ст., сучасних поборників збереження та відродження природно-історичного середовища краю, культурних традицій його населення, як основи прогресу всього суспільства, розбудови незалежної держави, Одеський історико-краєзнавчий музей і готував науково-практичну конференцію з питань краєзнавства, народознавства, мистецтвознавства та музейної справи у Причорномор'ї.
     Метою та завданнями конференції було: обговорення історії і сучасного стану вивчення рідного краю, сприяння дослідженням української культури у Північному Причорномор'ї, зокрема у Одесі, визначення перспектив вивчення матеріальної та духовної культури багатоетнічного населення Північного Причорномор'я, просвітницької діяльності на основі результатів цієї роботи, висвітлення ролі особистості, об'єднань громадян у історико-культурному розвитку Південної України, об'єднання громадських та державних зусиль задля збереження та відродження культурних традицій населення, розвитку народної творчості та мистецтв, обмін досвідом роботи між народознавцями, мистецтвознавцями, фахівцями з музейної справи.
     На конференцію були запрошені представники науково-дослідних та вищих навчальних закладів, державних та громадських музеїв, які проводять обстеження історичних територій, архівних та просвітніх установ, що сприяють розвитку краєзнавчого руху, методичних центрів, культурологічних і творчих об'єднань, що опікуються відродженням культури та мистецтва, колекціонери, краєзнавці-аматори.
     Передбачалося обговорення таких тем:
     1. Світогляд, коло приватних та професійних зв'язків А. Ждахи.
     2. Історія та побут українського народу у творчій рецепції А. Ждахи.
     3. Історія культурно-освітніх, громадських установ та товариств Південної України крізь призму біографії А. Ждахи.
     4. Розвиток краєзнавства, народознавства та мистецтвознавства на Півдні України у першій чверті ХХ ст.
     5. Мистецька спадщина у фондах музеїв України: проблеми збереження та дослідження.
     На запрошення відгукнулося 19 представників учбових закладів, музейних та архівних установ, громадських об'єднань Одеси, Миколаєва, Києва. Коло учасників та теми запропонованих ними доповідей дозволило розширити рамки конференції, яка спочатку планувалася як регіональна і, разом з тим, визначити засідання за такими напрямками: "Творчий шлях А. Ждахи", "Культура Одеси кінця ХІХ - початку ХХ ст.", "Проблеми популяризації творчості А. Ждахи в сучасній педагогічній думці та мистецтві".
     Робота конференції відбувалася протягом 15 жовтня 2009 р. і була свідомо приурочена організаторами до Великого Православного Свята Покрови Пресвятої Богородиці і Дня українського козацтва, що відповідає двом основним напрямкам творчості видатного українського митця.
     Обговорюючи творчий шлях Амвросія Андрійовича, учасники конференції наголосили на високій майстерності Ждахи-ілюстратора, вишуканості його робіт, відданості його українській тематиці (І. Козирод, Т. Максимюк - м. Одеса, І. Александренко - Миколаїв). Блискуча за формою і насичена за змістом доповідь була присвячена роботі А. Ждахи над ілюстраціями до Св. Євангелія, у яких автор розкрився не лише як творча особистість, але як ретельний дослідник та сумлінний "технар", і водночас, глибоко віруюча людина, на творчість якої вплинула особиста драма - загибель сина "на сопках Маньчжурии" (І. Озерянська - Одеса).
     Втім, незважаючи на трагічні події, А. Ждаха, як творча людина, не міг бути осторонь від соціально-політичних процесів у Причорномор'ї початку ХХ ст., які характеризуються підйомом демократичних, національно-визвольних сил проти військово-феодальної влади Російської імперії (А. Мисечко - Одеса). Сприятливим для цього було культурне середовище в Україні, зокрема у Одесі у кінці ХІХ - початку ХХ ст. Активна позиція інтелектуальної еліти, відданість якої національним традиціям, і в водночас відкритість до надбання європейської та світової цивілізацій, плідна освітньо-просвітницька діяльність, обумовила активну життєву позицію одеської інтелігенції за доби великих соціальних перетворень і катаклізмів (О. Музичко, В. Солодова - Одеса; Н. Авер'янова - Київ).
     Саме загострене почуття власної гідності притаманне інтелігентній, освіченій людині, змушує її до опору будь-якій деспотичній владі, і водночас, стимулює творчий пошук у різних галузях науки і культури, навіть за несприятливих умов, в розпалі військово-політичної боротьби (О. Яворська - Одеса).
     Тож не дивно, що у російськомовній Одесі на теренах ХІХ і ХХ ст. виросли свідомі українці, в майбутньому провідники національно-визвольних, державних сил. Вони складали безпосереднє оточення А. Ждахи і, впливали на його світогляд та напрямки творчості (Т. Гончарук - Одеса). Доповідь на цю тему обернулася на обговорення співвідношення української і російської культур, як факторів формування особистості Амвросія Андрійовича. Воно велося у гострій полемічній формі, проте учасникам конференції вдалося зберегти тактовність поведінки та взаємоповагу.
     А. Ждаха - митець і громадянин, цікавий не тільки дослідникам його творчості, життєвого шляху, але й тим, хто дбає про продовження мистецьких, культурних традицій нашого регіону. Дуже часто вивчення професійних прийомів художника, історію та технічну сторону розробки їм традиційних сюжетів української історії та епосу, спонукає глибше придивитися до особистості митця, зрозуміти обставини його життя, його оточення, а використання створених Ждахою образів, в учнівських аматорських та професійних роботах дозволяє вдихнути життя у, здавалося б, давно забуті, форми народного ужиткового мистецтва, відродити безнадійно втрачену техніку, підготувати нове покоління майстрів і майстринь (А. Пасічний, Л. Бабійчук, О. Жернова - Одеса).
     Таким чином, А. Ждаха - яскравий представник української інтелектуальної еліти Півдня України кінця ХІХ - початку ХХ ст., цікавий цим для науковців та мистецтвознавців, сприймається освітянами і просвітянами сьогодення, передусім, як символ гармонійного поєднання традицій і новаторства в українському мистецтві, взірець професіоналізму і працьовитості, відданості своїй справі. Вплив енергетики особи Амвросія Андрійовича на сучасних українських митців, викликає шанобливе ставлення корифеїв та щире захоплення початківців (І. Козирод, І. Максимюк, І. Грабарчук - Одеса).
     Майже всі учасники конференції, під час доповідей та дискусій, звертали увагу на необхідність дбайливого ставлення до творчого надбання А. Ждахи, ретельного вивчення історичних джерел, їх зберігання у державних установах та приватних колекціях, увічнення пам'яті героя конференції шляхом організації музейних експозицій та встановлення меморіальних знаків (І. Козирод, Т. Закіпна - Одеса, І. Александренко - Миколаїв, В. Берковський - Київ, та інші). Так тема об'єднання науковців, просвітян навколо збереження історією культурної спадщини Причорноморського краю, як основи продовження історичних традицій і вивчення визначних особистостей, знов стала однією з провідних тем конференції. Тому організаційно вписався в її проведення акт дарування художницею З. Пасічною десяти робіт - реконструкцій малюнків з альбому "Орнамент Степової України", виданого в Одесі у 1929 р., до зібрання відродженого музею "Степова Україна" (на правах відділу ОІКМ). У історичній "Степовій Україні" 1927 р., як відомо, співпрацював Амвросій Андрійович, даруючи музею матеріали з своєї приватної збірки.
     Логічним було і проведення в рамках конференції - в стінах науково-просвітнього комплексу що складається з Виставкової зали ОІКМ та музею "Степова Україна" презентації чергового номера "Вісника Одеського історико-краєзнавчого музею", з матеріалами міжнародної практичної конференції "Роль и значение Одесской эмиграции" (Дипломатична академія Відня та Одеський Національний політехнічний університет - Одеса, жовтень, 2008 р.), присвячений родині Курисів - землевласників, відомих військових та громадських діячів у Причорномор'ї кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. Провідний представник цієї родини І. І. Курис (1891-1898), як і А. А. Ждаха, сформувався в культурному середовищі Півдня України, реалізувався на одеській землі як поборник просвітництва і прогресу, залишив по собі надбання, що є нашою спільною спадщиною. Зберігання і вивчення цієї спадщини, це запорука уваги суспільства до наших славних земляків - попередників, підтримки історичної традиції, а відтак і можливості організації науково-просвітницьких форумів, шляхетна і принципова атмосфера яких є також внеском краєзнавців новітніх часів в цивілізаційний прогрес регіону, всієї України.