ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)

А. Мисечко

До історії музею "Просвіти" в Одесі на початку ХХ століття

    Завдяки кількадесятилітній культурницькій діяльності української "Грома-ди" в Одесі, за сприятливих політичних умов під час революції 1905 р. постало першим у Російській імперії "Українське товариство "Просвіта" в Одесі".
    Одеська "Просвіта", яка складалася переважно із представників українсь-кої інтелігенції, вчителів і науковців, правників та лікарів, службовців і студент-ської молоді доклала чимало зусиль для історичних, етнографічних фольклорних пошуків народної старовини.
    Завдяки наполегливій діяльності одеських просвітян серед яких було й чи-мало професійних філологів та істориків, фольклористів та етнологів, серед яких чільне місце посідали М. Комаров, Х. Ящуржинський, С. Шелухин, А. Ніковсь-кий, М. Слабченко, С. Андрієвський, художник А. Ждаха та інші, зібрали значну кількість етнографічних та фольклорних матеріалів, предметів народного побуту, старовинних книг.
    Тому і постала необхідність відкриття музею при товаристві у 1908 р. у ве-ликому приміщенні яке орендували з 1906 р. по вул. Софієвській, 30.
    При товаристві вже діяла українська книгарня та бібліотека, яку очолював студент історико - філологічного факультету Новоросійського університету, ві-домий у майбутньому вчений - мовознавець та літературний критик і видавець А.В. Ніковський.
    Музеєм та архівом одеської "Просвіти" почав завідувати студент - правник одеського університету М.Є. Слабченко, який у майбутньому стане відомим вче-ним - істориком України, будівничим українських наукових установ у м. Одесі.
    Прикро, що ці два велети української науки в Одесі на початку ХХ ст. ста-нуть жертвами сталінських репресій і будуть засуджені у 1930 р. по сумнозвісній справі СВУ.
    Музей "Просвіти" був невеличким. На 1908 р. у ньому нараховувалося по-над 300 різноманітних експонатів української старовини і народного побуту. Проте, він весь час поповнювався новими предметами. Так, наприклад, А. Верж-бицький, вчитель однієї із шкіл Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії у своєму листі до "Просвіти", обіцяв надіслати до музею вироби школя-рів із дерева та металу. У музеї зберігалися старовинні книги, інші стародруки.
    Отже, ми бачимо, що саме український музей в Одесі і, взагалі збирання рі-знобічної україніки започатковувало товариство "Просвіта", яке виросло із укра-їнської "Громади" яка діяла в другій половині ХХ ст. Після офіційного закриття "Просвіти" у листопаді 1909 р., музейні експонати, очевидно, були розібрані членами товариства, або частково передані до інших українських музеїв. Як, на-приклад, було з частиною бібліотеки проф. О.І. Маркевича яку передали до Чер-нігівського музею В. Тарнавського.
    Саме початки українського музею та музеєзнавства закладали одеські про-світяни при товаристві сто років тому. Вони плідно співпрацювали із Д. Яворни-цьким - директором музею ім. О. Поля в Катеринославі, А. Шелухиним - заві-дуючим музеєм українських старожитностей В.І.Тарнавського у Чернігові, музе-єм НТШ у Львові і, також з іншими центрами збірок україністики.
    Така широка співпраця одеських просвітян із провідними центрами де були музеї та багаті збірки україніки свідчить про те, що музейна справа у "Просвіти" була поставлена відповідальним М.Є. Слабченко на добру основу.
    Проте, вивчення першого українського музею при товаристві "Просвіта" в Одесі потребує ще ретельного дослідження, особливо зв'язків із поважними українськими музейними колекціями і збірками в Україні.