ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3)

С. Дяченко

Короткий історичний нарис Херсонського краєзнавчого музею

    Засновником Херсонського музею є ві-домий український громадський діяч, археолог і краєзнавець Віктор Іванович Гошкевич (21.03.1860, Київ - 2.03.1928, Херсон). Він незмінно очолював му-зей у перші 35 років його існування (1890-1925) - роки становлення музею, війн, революції та голоду.

Археологічний музей при Херсонському губернському статистичному комітеті, 1890 - 1898.

    Херсонський музей виник у 1890 р. Міс-тився він тоді в спеціально виготовленій коробці, й складався з малих речей різноманітних епох, зібраних у пісках на околицях Голої Пристані Віктором Івановичем Гошкевичем - секретарем губернського статистичного комітету (з 1890). Цю посаду йому запропонував зайняти й переїхати з Києва до Херсона його старший брат Михайло, який з 1881 р. працював херсонським міським лі-карем. В офіційних зносинах вміст тієї коробки одразу ж отримав назву "Ар-хеологічний музей при Херсонському губернському статистичному комітеті". Як писав Гошкевич, ця назва виявилася корисною для справи, надавала пова-жності й постійності. Петербурзька археологічна комісія позитивно відреагу-вала на повідомлення про відкриття археологічного центру у Херсоні, й почала надсилати на зберігання у музей старовинні речі, які знаходили у межах Херсонської губернії.
    На шостому році існування музею з'явився позаштатний співробітник - тепер відомий молдавський археолог Іо-іль Якович Стемпковський. З дозволу Археологічної комісії він дослідив 150 курганів Наддністрянщини й передав знахідки до Херсонського музею. З від-чуттям патріотизму й поваги до новоствореного музею місцеві любителі ста-ровини почали передавати свої колекції. Музей швидко зростав і згодом гост-ро постало питання про власне приміщення. У наукових колах Одеси виникла ідея передати колекції Херсонського музею до складу музею Одеського това-риства історії та старожитностей. На ім'я губернатора надійшов лист. Проте, херсонський губернатор Михайло Михайлович Весьолкін (1842 - 27.05.1897) визнав моральне право розпоряджатися долею музею його засновнику Гошке-вичу.

Археологічний музей при Херсонській губернській вченій архівній комісії, 1898 - 1911.

    Наступний херсонський губернатор князь Іван Михайлович Оболенський (з 13.06.1897) запропонував передати му-зей під опіку "Губернської вченої архівної комісії", яка тоді створювалася. Комісія урочисто відкрилася 31 травня 1898 р. На початку того ж 1898 р. му-зей вперше відкрився для відвідувачів. Він розмістився у трьох кімнатах лівого крила будинку Громадської бібліотеки. Головою комісії був обраний повіто-вий предводитель дворянства Георгій Львович Скадовський. Як голова комісії він проводив археологічні дослідження й на той період зробив найзначущий науковий внесок до музею. Визначними були його розкопки 1900 р. на о. Бере-зань. Більшість матеріалів з них була передана до Херсонського музею. У ті ж часи нумізматична колекція музею поповнилася приватним зібранням у 1.500 одиниць, заповіданим відомим громадським діячем, засновником Товариства взаємного кредиту Ілларіоном Івановичем Корбулем.
    Все ж за 10 років Архівна комісія так і не змогла виконати покладених на неї функцій. 23 жовтня 1907 р. відбулося до-леносне засідання Комісії, на якому знову було запропоновано передати коле-кцію херсонського музею музеєві Одеського товариства історії та старожитно-стей (пропозиція Скадовського). Тепер на захист справи Гошкевича став пред-ставник Міської управи Дмитро Миколайович Горловський. Він запропонував передати музей у розпорядження місту. На це і Гошкевич, і Скадовський дали згоду. 29 травня 1908 р. на адресу Гошкевича надійшов офіційний лист-подяка від Херсонської міської управи про рішення прийняти музей у дарунок місту. Була затверджена й нова назва: "Херсонський міський музей старожитностей і витончених мистецтв". Акт передачі музею Міському управлінню засвідчено 23 вересня 1909 р. У ньому зазначалося, що Гошкевич дарує музей місту, від-мовившись від матеріальних прав, але залишаючись його керівником (Нотарі-альний акт засвідчений 10.03.1910). Тоді ж місто надало музеєві окремий про-сторий двоповерховий будинок (колишній нічліжний дім по вул. Говардівсь-кій, тепер Ушакова, 16), який протягом 1910 пристосували під нові цілі. У гру-дні 1910 - січні 1911 колекції музею перенесли у нове приміщення. У тому ж січні 1911 було офіційно засвідчене припинення діяльності Архівної комісії.

Херсонський міський музей старожитностей Херсонського краю і витончених мистецтв, 1911 - 1923.

    1 жовтня 1911 р. відбулося офіційне від-криття музею у новому приміщенні (для відвідувачів він був відкритий ще з 1 серпня 1911). Урочистості очолив міський голова (з грудня 1909) Микола Іва-нович Блажков - активний учасник формування колекції музею (зокрема коза-цької доби). У новому приміщені всі цінності музею були перерозподілені й сформовані за історичними епохами у трьох залах другого поверху (на першо-му поверсі був розташований "Педагогічний музей ім. М. І. Пирогова", яким завідував К. А. Курінний). У першому залі Гошкевич зібрав палеонтологічну колекцію та колекцію старожитностей доісторичних племен. У другому залі був розміщений відділ старожитностей скіфо-сарматської епохи, античної культури, культури степових народів та турецько-татарського часу. Третій зал присвячувався пам'яткам Запоріжжя та російської колонізації краю. У цьому ж залі була представлена нумізматична колекція, а також колекція творів мисте-цтва.
    У 1913 р. відбулися деякі структурні зміни. Згідно з постановою Міської думи (від 7.11.1912) відділи палеонтології і церковних старожитностей були перенесені у три кімнати першого поверху, де крім того розмістився новостворений художній музей. Ще у травні 1911 р. відомий меценат та громадський діяч Микола Антонович Гедройц (1853 - 1933) виступив з пропозицією заснувати "Херсонський музей витончених мис-тецтв" й посприяти формуванню його колекції за рахунок фондів петербурзь-ких Академії мистецтв, Ермітажу, музею імператора Олександра ІІІ, імпера-торського фарфорового заводу, монетного двору та інших закладів. Велика княгиня Марія Павлівна пообіцяла щорічно надсилати цінні художні видання. Пропозиція була схвалена, й у травні 1912 р. цей музей відкрили на першому поверсі будинку де містився Музей старожитностей, а "Педагогічний музей" звідти був переведений до Міської аудиторії (пізніше - Будинок Просвіти; там він проіснував десь до 1930 р.). Таким чином звільнився цілий поверх. На під-ставі постанови Думи Художньому музеєві було запропоновано присвоїти ім'я Її Імператорської Високості Великої Княгині Ольги Миколаївни (дочка Мико-ли ІІ, талановита художниця). Завідування музеєм вирішено було доручити училищному комітету, а надалі - особливому Товариству шанувальників му-зею. На 1914 р. завідувачем значився віце-консул Великобританії у Херсоні, колекціонер творів мистецтва Едвін-Уільям Петрович Каруана (імовірно, у 1920 р. Каруана виїхав з Росії, і його місце у завідуванні музеєм зайняв Мико-ла Олександрович Левандовський (помер у голод 10 березня 1922 р.).
    Для музею старожитностей це були роки невпинного поповнення наукової колекції. З 1912 р. почалася планомірна пе-редача старожитностей Ольвії, з добутих розкопками професора Бориса Фар-маковського. У 1913 р. поважне місце у музеї зайняла колекція сім'ї історика України Миколи Миколайовича Аркаса, яка була передана по його смерті. Це - археологічні матеріали (серед них античні вази), нумізматична колекція з 1000 одиниць, документи й книги. Пізніше (у 1917) була передана й колекція зброї, творів мистецтва, та ще одна частина археологічна колекція. У 1917 р. фонди музею поповнились зібранням надзвичайного значення: лапідарно-епіграфічною колекцією античного часу відомого молдавського археолога-аматора Іони Суручана (більше 300 екземплярів). Серед відомих дарувальни-ків та співдіячів музею слід згадати історика Запоріжжя Дмитра Яворницького - з 1902 р. завідувача Музею старожитностей Катеринославської губернії (те-пер Дніпропетровський музей), та відомого петербурзького археолога М.І. Ве-селовського - дослідника курганів півдня Росії.
    Важкі революційні 1917-1920 рр. все ж відзначилися надходженням приватного майна з поміщицьких маєтків та кон-фіскованих предметів побуту. У 1919 надійшла колекція творів мистецтва й 1000 книжок (переважно XVIII ст.) з маєтку Золота Балка Н.В. Святополк-Мирської. Наступні ж 1920-1923 рр. були зовсім занепадні. У Херсоні - голод та руїна. Надходжень до музею майже не було. У музеї працюють на посадах сторожів лише два співробітника О.А.Олександров (відділ історії) та В.І. Лар-кин (відділ мистецтв; після смерті М.О. Левандовського у 1922 р. Художній музей перейшов під опіку Гошкевича). За словами Ірини Фабриціус, хворий Гошкевич більш своїм існуванням, ніж роботою, тримав музей. У 1922 р. до 5-ї річниці Жовтневої Революції йому було присвоєно звання Героя Праці (міс-цева нагорода), але за станом здоров'я його звільнили з посади зберігача му-зею (номінально призначили директором), а через три роки, у вересні 1925 р., він вийшов на пенсію.

Херсонський державний історико-археологічний музей, 1923 - 1930.

    У 1923 р. відбулися значні зміни у діяль-ності музею. Він був залічений до мережі наукових музеїв Української Радян-ської Соціалістичної республіки під назвою "Херсонський державний істори-ко-археологічний музей" з трьома основними відділами: Археологічним (з підвідділами: доісторичним, антично-скіфо-сарматським, середньовічним, та-тарсько-турецьким, запорізько-українським, старого Херсону, війни 1914-1917 та нумізматичним) з понад 23 тис. одиниць зберігання, що експонувалися; Ху-дожнім (колишній Художній музей) - з понад 350 одиниць, та Палеонтологіч-ним. З 1.01.1923 музей поставлений на держбюджет. Керівником музею стає археолог (у майбутньому - один з патріархів української археології) Ірина Ва-силівна Фабриціус (1882, Київ - 1966, Ленінград). З 1913 вона працювала по-мічником Гошкевича, з 1922 - зберігачем, з 1925 по 1930 - директором музею. З 1925 з'являється науковий співробітник Аркадій Вікторович Добровольсь-кий (археолог доісторичної доби), з 1926 - ще один - Г. П. Крисін (археолог античної доби). Влітку 1925 за ініціативою Миколи Порхунова та В. Лебеден-ка відкрито відділення Херсонського музею у м. Олешки (тепер Цюрупинськ) з двома відділами археологічним і художнім. Працівники Олешківського му-зею долучалися до масштабних археологічних досліджень у Херсонському окрузі, розпочатих з 1924 Херсонським музеєм. Брав участь в них також Євген Пилипович Мамаєнко. У квітні - травні 1927 музей влаштував виставку худо-жників-херсонців - першу за радянських часів. На жаль, у 1930 колектив му-зею був підданий політичним утискам, Ірина Фабриціус була звільнена й 1931 переїхала до Ленінграду. Звільнили також співробітників Добровольського та Олександрова.

Херсонський краєзнавчий об'єднаний музей, 1930 - 1941.

    Вперше ідея об'єднати археологічний музей з природничим була висловлена Георгієм Скадовським у листопаді 1901 р. у зв'язку з рішенням про будівництво окремої будівлі для Історично-природничого музею губернського земства. Але тоді це рішення було відхиле-не через "суто зовнішній зв'язок археологічних колекцій з історично-природничими". Проте, в 1930 р. у зв'язку з політичним "оздоровленням стану музею" все ж було здійснено корінну реорганізацію. Історико-археологічний та палеонтологічний відділи об'єднали з ботанічним та зоологічним відділами Історично-природничого музею під загальною назвою "Краєзнавчий музей". Художній відділ набув самостійності під назвою "Художній музей". Підвідділ "Війна і революція" (частина матеріалів переведена у 1924 до Миколаївського музею історії партії) утворив окремий "Музей Революції" й зайняв двоповер-хову будівлю синагоги на розі вул. Леніна й Михайловича. 4 травня 1930 у бу-дівлі Катерининського собору був створений самостійний "Антирелігійний музей", експонатами якого послугували прах Потьомкіна та інші ексгумовані поховання з некрополю Катерининського собору. Завдяки втручанню радянсь-кого письменника херсонця Бориса Лавреньова, вже наприкінці 1930 цей так званий "Антирелігійний музей" був закритий. Проте таким чином до музейно-го фонду потрапили безцінні твори церковного мистецтва, які зберігалися в соборі з XVIII ст.
    Художній музей та історично-археологічні відділи залишилися у своїх помешканнях, але дирекція Краєзнав-чого музею розмістилася у приміщенні Історично-природничого музею (вул. Горького, 5). Завідуючим відділом археології восени 1930 призначають відо-мого українського археолога Олександра Кузьмича Тахтая (1890 - 1963). Але 20 березня 1934 і його заарештовує Одеський обласний відділ ДПУ за звину-ваченням у змові за ідеологічними ознаками. Його звільняють за недостатніс-тю доказів, але до Херсонського музею дорога закрилася. Він перейшов у Цю-рупинський музей, а у 1935 - в Херсонеський історико-археологічний музей-заповідник (м. Севастополь).

Історично-природничий музей Херсонського губернського земс-тва.

    Природничий відділ має свою історію. 1 вересня 1897 Херсонською земською управою на посаду губернського енто-молога був запрошений 33-річний вчений-натураліст Йосип Конрадович Па-чоський (1864 - 1942). Пачоський почав збирати матеріали з усієї території гу-бернії, що характеризували флору, фауну, ґрунти, тощо. Він діяв за прикладом та досвідом Таврійського ентомологічного кабінету, створеного у 1893 р. Сигі-змундом Мокржецьким у Сімферополі. У 1898 р. було прийняте рішення про створення ентомологічного кабінету при Херсонській губернській земській управі. Його основу склали колекції та бібліотека скасованої у 1897 р. Одесь-кої ентомологічної комісії, що діяла при Одеській повітовій управі. Для кабі-нету найнято будинок Розанова по вул. Дворянській (тепер Радянська), а у 1901 кабінет переведено у правий флігель будинку Губернського земства. У 1902 р. після злиття колекцій ентомологічного кабінету й музею Херсонського повітового земства (1899) утворено Історично-природничий музей Херсонсь-кого губернського земства. У 1904 р. закладено двоповерховий будинок для музею на вул. Вітовській (нині вул. Горького, 5) у межах кварталу губернської земської управи, й у 1906 р. музей відкрився для відвідувачів. Будівля була зведена на кошти земства та пожертви мешканців міста.
    Йосип Пачоський - автор понад 300 нау-кових праць, кращі з яких написані у Херсоні. Звіти про свою діяльність він публікував у щорічних "Збірниках Херсонського земства". Пачоський зібрав цінну колекцію мінералів та рослин, а також хребетних тварин, гордістю му-зею досі є унікальний гербарій, що нараховує понад 22 тисячі гербарних ар-кушів.
    У 1922 Природничо-історичний музей був переданий у відання Державного степового заповідника "Чаплі" ("Аска-нія-Нова"). Пачоського переведено на посаду керівника ботанічного відділу науково-степової станції цього заповідника. У 1923 він переїхав до Польщі. Його місце в завідуванні Херсонським природничим музеєм (тоді відділом), ймовірно ще з 1922 зайняла Пауліна Борисівна Тихонова (1887 - 1959). У 1932 вона була заарештована, виправдана, але до музею не повернулася. На 1924 р. ботанічний відділ складався з 1.850 експонатів, а зоологічний - з 2.403.

Роки війни та відбудови (Херсонський історичний музей), 1941 - 1963.

    Друга світова війна завдала музею важ-кого удару. Найціннішу частину фондів у серпні 1941 було евакуйовано: золо-ту колекцію Келегейських скарбів, художні картини та унікальні видання з бі-бліотеки. Нумізматична колекція, та дорогоцінні метали передані до держказ-начейства. Не оминуло музей і мародерство. У вересні 1941 німецька окупа-ційна влада відновила діяльність музеїв "Природничого" та "Історичного", звернулась до населення з закликом повернути музейні речі, які опинилася у мешканців міста. Завідувачем Історичного музею у роки окупації був Ф. Сапі-га. Але наступ радянських військ у березні 1944, втеча німецько-румунського командування та звільнення міста знову призвели до пограбувань. Німці виве-зли більше 50-ти ящиків спеціально відібраного музейного фонду. Рештки творів мистецтва, бібліотечні цінності потрапили до Румунії. Дещо з покину-того музею знову опинилося у мешканців міста. Привабливими у першу чергу були твори мистецтва. Після звільнення Херсона у записці про збитки, нанесе-ні війною, директор музею А. Ісаков констатував: "Херсонський художній му-зей (в приміщенні історичного відділу) слід вважати неіснуючим". Між тим, природознавчий відділ крім втрат наукової бібліотеки значної шкоди не зазнав і відновив роботу у тому ж 1944 під колишньою назвою "Краєзнавчого му-зею". Історико-археологічний музей, який з часів війни був відокремленим, відкрив експозицію лише у 1948 р. Того ж року були знайдені й повернуті до музею деякі археологічні колекції та мізерна частина творів мистецтва (70 ек-земплярів, переважно гравюри). Повернення музейного фонду продовжува-лось і надалі, але загальні втрати за роки війни з цими надходженнями немож-ливо було порівняти.

Херсонський краєзнавчий музей, 1963 - 2003.

    На початку 1963 р. музеї Херсона знову об'єдналися в Краєзнавчий музей. Дирекція розмістилася в будинку на вул. Ушакова, 16. Складався музей з двох основних відділів: природи (Горького, 5) та історії (Ушакова, 16). У 1966 відкрився відновлений художній відділ (площа Свободи, 1, ріг Ушакова, 30). У 1977 він відокремився від Краєзнавчого му-зею, отримав у дарунок від міста триповерховий історичний будинок (колиш-ньої Міської Думи, 1905, згодом міськвиконкому). Відкриттю музею посприя-ла передача Херсону цінної колекції творів мистецтва, заповіданої ленінград-ською колекціонеркою М.І. Корніловською, яка склала основу для нього. 27 травня 1978 року "Херсонський художній музей" був урочисто відкритий для відвідувачів. З 1981 він носить ім'я Олексія Шовкуненка (у 1981 від дружини митця до музею надійшло 70 творів видатного херсонця). У 1978 р. розпочав переїзд до нової оселі й сам Краєзнавчий музей (рішення було прийняте на-прикінці 1973). 12 грудня 1982 він відкрив свою експозицію у великому буди-нку - пам'ятці архітектури 1894 р., в історичному центрі Херсона (Леніна, 9). Колишній будинок історичного відділу музею зайняло Управління культури Херсонської обласної ради, а будинок природознавчого відділу - трест радгос-пів. Приміщення художнього відділу на площі Свободи було передане під ви-ставковий зал Херсонської обласної організації Спілки художників України, утвореної 1971 на основі Товариства херсонських художників).
    Відтворення у повному обсязі Природ-ничого відділу почалося з повернення Краєзнавчому музею у 1985 р. будівлі по вулиці Горького, 5. У 1993 тут відкрито меморіальну кімнату Пачоського, у 1994 - загальну експозицію. Наступним значним кроком на шляху розвитку музею стало прийняття у 1987 р. рішення про створення відділу "Літературна Херсонщина" у будинку по вул. Горького, 1, де 5 травня 1891 народився та провів дитячі роки відомий письменник Борис Андрійович Лавреньов (1891 - 1959). Є.М. Лавреньова, дружина письменника, передала меморіальні речі, які склали основу створення меморіальної кімнати Лавреньова. Експозиція Літе-ратурного відділу відкрилася у 1992 р. В 2002 р. в структурі музею вперше створено Етнографічний відділ. Між тим, прикрою для музею стала втрата експозиції Радянського періоду від 1944 р. (розібрана для реекспозиції у 1989 р.). Проте, маємо надію, що вона буде відтворена з огляду на термін давнини без впливу ідеологічних доктрин. Нині зали використовуються для численних виставок.
    У 1970-1990-х рр. музей мав заміські відділи: у Генічеську, Цюрупинську, Новій Каховці, згодом у Бериславі; спів-працював зі всіма музеями районів Херсонської області. На сьогодні районні відділи набули самостійності. Херсонський музей зберіг лише Каховську фі-лію, яка є потужним науковим та культурним центром Херсонщини.

Музей історії міста Каховка

    Історія створення Каховського музею починається у 1940 р. У серпні - жовтні того року в одній з кімнат Каховсько-го народного будинку відкрився Музей Каховського плацдарму. В колекції бу-ло лише 165 експонатів, здебільшого фотокопій, та серед них газети 1920-х років й оригінальні карти. 21 серпня 1941 колекція музею була евакуйована, й надійшла у відання Астраханського краєзнавчого музею. У 1947 вона повер-нулася через Херсонський відділ культурно-освітньої роботи до Обласного іс-торичного музею у кількості 150 одиниць. У травні 1957 під час підготовки святкування 40-річчя Жовтневої революції було порушене питання про відно-влення Каховського музею і постановами партійних (06.06.57) та місцевих (14.06.57) органів влади рішення "Про створення музею у Каховці" прийма-ється. Актом № 1 (26.06.57) музей прийняв 120 фотознімків з будівництва Ка-ховської ГЕС, а 20.09.57 - 101 фотодокумент своєї колишньої колекції від Херсонського обласного краєзнавчого музею. Для відвідувачів Каховський мі-ський історичний музей відкрився 8 листопада 1957 в будинку по вул. Леніна, 6 у чотирьох залах, площею 84 кв. м. Його фонди налічували на день відкриття 1045 одиниць. З грудня 1965 Каховський історичний музей став філією Херсонського обласного краєзнавчого музею під назвою "Музей історії міста Каховка", збагатився коштовними та цікавими експонатами та колекціями. У 1993 музей переїхав до нової оселі по вул. Карла Маркса, 140. Двоповерховий будинок, загальною площею 712 кв. м, побудований у 1950-ті рр. для Каховсь-кого районного комітету Комуністичної партії України, тепер став пам'яткою історії. Музей складається з трьох відділів: археологічного, історії краю до 1917 р. та історії краю з 1917 р., й налічує понад 12000 експонатів.