ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 2)

Л. Дерун

У їхніх долях - епоха
(Про двічі Героїв Соціалістичної Праці Одещини - М. О. Посмітного, П. П. Ведуту, М. Д. Шолар, Є. В. Блажевського)

    Життя та діяльність ветеранів колгоспного устрою - не просто історія.
    В січні 2005 р. виповнилось 110 років з дня народження М.О. Посмітного.
    Ім'я цієї людини, багаторічного керівника одного з найкращих колгоспів країни, протягом декількох десятиліть було символом новаторства, безмежної відданості своїй справі.
    Так, колгоспна система, як стверджує багато фахівців, себе вичерпала, відійшла в минуле. Але відійшла, звичайно, не безслідно. Залишився величезний досвід, який ще, безсумнівно, буде потрібен. Залишилися майстри, які використовують цей досвід у нових умовах. Залишилася вдячна пам'ять про людей, які своєю героїчною працею (не побоїмося цих слів) підіймали сільське господарство країни, відроджували зруйновані війною села, споруджували школи, лікарні, житло, піклувалися про сотні й тисячі пересічних селян - членів своїх колгоспів. Нарешті, просто годували країну.
    Макар Онисимович Посмітний прожив велике трудове життя. Багато чого в ньому було типовим для людей його покоління. Народився він у 1985 р. у багатодітній селянській сім'ї, з дванадцяти років наймитував у багатого колоніста. З початком Першої світової війни одягнув солдатську шинелю і пішов на фронт. Наприкінці 17-го року повернувся в своє рідне село Джугастрове. При розподілі поміщицького господарства молодому хліборобу дісталося 15 гектарів землі, кінь, плуг і борона, при такій скромній оснащеності хліб давався нелегко. І, очевидно, не лише одному Макару. На початку 1924 р. тринадцять селян села Джугастрове об'єдналися у товариство зі спільного обробітку землі (ТСОЗ) і назвали його "Червона Україна". Уже перший колективний врожай показав, що разом вести господарство краще. Жоден з членів ТСОЗу не повернувся до одноосібного господарства, більш того, восени до нього вступили ще кілька сімей, а згодом до товариства долучилися хутір Гладкий (з 1930 р. - село Розквіт) і 550 гектарів доброї ріллі. У 1926 р.в господарстві з'явився перший трактор.
    Звичайно, одна ластівка весни не робить, але вже через два роки на базі сусіднього радгоспу імені Тараса Шевченка виникла перша у Радянському Союзі машинно-тракторна станція, яка вивела на селянські поля 68 "сталевих коней", що дало потужний поштовх у розвитку сільськогосподарського виробництва краю (1).
    У 1929 р. ТСОЗ "Червона Україна" перетворилося на сільськогосподарську артіль імені Будьонного, головою якої сільчани одностайно обрали 34-річного Макара Посмітного. Уже в 30-ті роки артіль стала великим багатогалузевим господарством, чиї досягнення у виробництві зернових та успіхи у тваринництві викликали чималий інтерес у фахівців. Звичайно, придивлялися і до стилю керівництва голови, який дуже швидко набув репутації вправного господарника, міцного керівника, який добре знається не лише на технологіях, але й на людях. А люди, до речі, у господарстві Посмітного стали жити заможно, набагато краще, ніж у прилеглих селах. У 1939-1941 р. колгосп демонстрував свої досягнення на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Тоді ж М.О. Посмітний отримав свою першу державну нагороду - орден "Знак Пошани".
    Чудовий врожай озимих визрів у господарстві і в 1941 р., та збирати його голові Посмітному не довелося: почалася війна. І знову Макар Онисимович, відправивши дружину і дітей на схід, надягнув шинель і пішов захищати країну. До свого розореного господарства старший сержант Посмітний повернувся через чотири довгих роки, у листопаді 45-го (2)…
    Колгоспники знову обрали його головою, і завдання, які йому довелося вирішувати, цього разу були складніші за всі попередні. Людей у господарстві стало помітно менше, а чоловіків - зовсім мало. Бригадирами, завідувачками ферм і навіть механізаторами працювали переважно жінки. Від колишньої солідної матеріальної бази лишилися одні спогади. А тут ще й посуха (3)…
    Як зміг Макар Онисимович впоратися з цими проблемами, як утримав господарство і зберіг людей, їхню віру у свої можливості і в краще майбутнє, - сьогодні зрозуміти вкрай складно, якщо взагалі можливо. Але він зробив, і вже у 1947 р. колгосп імені Будьонного вперше за весь час свого існування став мільйонером. А ще через два роки голові колгоспу М.О. Посмітному і ще десятьом (!) трудівникам його господарства за видатні досягнення у сільськогосподарському виробництві було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. (4)
    Високі досягнення, високі звання і громадське визнання мало позначилися на способі життя і характері Макара Онисимовича. Він далі напружено працював, шукав і впроваджував нове, залишався вимогливим - і до підлеглих, і до себе. Під його керівництвом колгосп імені Будьонного став справжньою школою передового досвіду. До нього в господарство приїздили навчатися з усіх республік Союзу. У 1958 р. самовіддана праця М.О. Посмітного була відзначена другою зіркою Героя Соціалістичної Праці.
    …Майже півстоліття головував Макар Онисимович, виховав багатьох селянських керівників. Серед учнів Посмітного - колишній бригадир його артілі, який став потім головою сусіднього колгоспу, двічі Герой Соціалістичної Праці П.П. Ведута (5).
     З гордістю називала себе ученицею Макара Онисимовича двічі Герой Соціалістичної Праці, легендарна Марія Дмитрівна Шолар. Ще школяркою вона сіла за штурвал трактора, а в 1944 р. її, 19-річну, обрали головою колгоспу. Багато років опікав юного керівника М.О. Посмітний (6).
    Протягом декількох десятиліть регулярно приїздив до господарства Посмітного, як він сам говорив, по науку, славетний кукурудзівник, ланковий колгоспу імені Горького Котовського району, двічі Герой Соціалістичної Праці Є.В. Блажевський (7).
    До 110-річчя з дня народження М.О. Посмітного в Одеському історико-краєзнавчому музеї була відкрита виставка "Про Героїв Праці".
     В експозиції демонструвалися документи, нагороди, фотознімки, особисті речі та інші матеріали, які розповіли про трудовий шлях цих незвичайних і разом з тим звичайних людей, без вивчення доль яких неможливо зрозуміти характер минулої епохи.

(1) Одеський історико-краєзнавчий музей (далі - ОІКМ). Інв. № Ф - 2564, 647, 648, 10470, 5983; М - 3590.
(2) ОІКМ. Інв. № Ф - 8115, 7443.
(3) Там же. Інв. № Ф - 7450, 1607.
(4) Там же. Інв. № Ф - 7446, 6077/2, 3478,6488, 13314, 13316, 6091, 13324, 1685, 1676, 1678, 274, 1673, 6092, 1692; М - 63, 3590; Д - 4628, 994, 4621, 4622, 3091, 4629, 4615, 1184, 3547, 343; Б - 1185, 6482, 1413,1425, 5209.
(5) Там же. Інв. № Ф - 234, 637, 6089,6088, 9574, 491, 6485, 8942, 6178, 11251; М - 46, 77, 3591, 3597, 43, 44; Д - 10710, 10714, 324, 10725, 10723, 10729, 10734, 10744, 10738, 10753, 10754, 10713, 325; Б - 3994, 4000, 3996, 4002.
(6) Там же. Інв. № Ф - 6710, 6704, 6731, 6703, 6970, 8286, 6981. 10197, 11143; Д - 3749, 3747. 3745, 3748, 3750, 3742, 3740, 3744, 3741, 3743.
(7) Там же. Інв. № Ф - 524, 6137, 3435, 1595, 8481, 4786, 6140, 288; М - 628, 629, 5001; Д - 4778, 4776, 4790. 93, 499/1, 2, 4802, 4799, 4803, 435, 4777, 4804, 4796, 4797, 4794; Б - 1872, 1429.

Література

1. Посмитний М.А., Лутов И.П. Колхоз имени Буденного. - М., 1954.
2. Посмітний М.О. Торжество серпа і молота. - К., 1967.
3. Сікорский Я. Маяк у степу. - Одеса, 1961.
4. Посмітний М.О. В Чорноморський степах. - К., 1974.
5. Посмитный М.А., Посмитный В.М. Как мы ведем хозяйство. - М., 1960.
6. Лясковский В. Добрі уроки Макара Посмітного. // Думська площа. - 2000. - 15 вересня.
7. Кульчик Л. Що скажеш Макар? // Степовий маяк. - 2000. - 22 січня.
8. Палієнко М. Освідчення Макара Посмітного. // Знамя коммунизма. - 1986. - 8 июня.
9. Шолар М.Д. Путівка у життя. // Комсомольська іскра. - 1978. - 7 листопада.
10. Ведута П. Звезда счастья. // Знамя коммунизма. - 1968. - 5 июня.
11. Блажевский Е.В. Думы о кукурузе. Одесса, 1961.