ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 15)

УДК 9 3 (477.74 -21)Яковлев

Т. Г. Гончарук

Внесок Володимира Олексійовича Яковлєва (1840-1896) в дослідження історії Одеси

У статті розглядається внесок історика та літературознавця Володимира Яковлева (1840-1896) у дослі­дження історії Одеси. Доводиться, що В. Яковлев серед перших намагався відійти від підходів до висвітлення історії Одеси, запропонованих до нього Аполлоном Скальковським. Зокрема В. Яковлев наголошував на необхідності вивчення не офіційної, а «внутрішньої» історії міста; піддавав гострій критиці політику ро­сійських адміністраторів в краї кінця XVIII ст.; вважав необґрунтованою офіційну дату заснування Одеси та приділяв багато уваги відшуканню нових історичних джерел та фактів з історії Одеси до 1795 року, коли місто називалося Хаджибеєм.

Ключові слова: Володимир Яковлев, історія Одеси, історія Хаджибея (Одеси).

Біографії та творчому доробку історика Во­лодимира Олексійовича Яковлева (1840-1896) вже приділялася певна увага в сучасній історіо­графії. Передусім з цього приводу слід згадати публікації Г. С. Левченко [1-3] та інших авторів [4]. Визначний історик та історик давньоруської літератури В. Яковлев — однин з небагатьох до­слідників минулого ХІХ ст., що був одеситом за походженням (його батько був відомим у місті діячем й, за словами О. Маркевича, побічним сином губернатора Пестеля, а мати походила із відомої в Одесі італійської родини Перозіо). Освіту Володимир Олексійович здобував у Рі- шельєвському ліцеї та Петербурзькому універ­ситеті, потім викладав в університетах Дерпта (Тарту) та Варшави. 1878 р. через стан здоров’я В. Яковлев повернувся до Одеси. «...Жить он уже не рассчитывал и приехал на родину умирать» — писав про тодішній стан історика його приятель Олексій Маркевич [5, с. 29]. Проте тут В. Яков­лев прожив ще досить довго: активно займався науковою та публіцистичною діяльністю, від 1884 р. він став приват-доцентом, від 1894 р. — екстраординарним, а від 1996 р. — ординар­ним професором Одеського (Новоросійського) університету [4, с. 422] й понад двадцять років був директором Одеської публічної бібліоте­ки («В. Яковлев багато зусиль віддав роботі в бібліотеці. Він вирішив доопрацювати каталоги бібліотеки, залучивши до цього відомих науков­ців збільшив майже вдвічі фонд книг (з 50 до 90 тисяч). Завдяки його старанням бібліотека стала однією з найбільших в Російській імперії», — зазначає Г. Левченко [2, с. 108]) та виконував обов’язки секретаря Одеського товариства іс­торії і старожитностей. Помер він 10.04.1896 р., як і хотів, в рідній Одесі [3, с. 464].

В Одесі В. Яковлев так само, як і ціла низка відомих вчених ХІХ ст. (серед яких можна зга­дати П. К. Бруна, О. І. Маркевича, В. К. Над- лєра та ін.), окрім головного напрямку своїх досліджень захопився історико-краєзнавчою тематикою, зокрема, історією Одеси, в тому числі її періодом до 1794 р. О. Маркевич осо­бливо відзначав в доробку В. Яковлева «статьи о Хаджибеевской старине» на сторінках «Записок Одесского общества истории и древностей», які також «частью печатались и в местных газетах». Притому О. Маркевич визнавав, що В. Яковлев першим займався тематикою, що потім ставала предметом дослідження самого О. Маркевича. Це, на думку останнього, стосувалося вивчен­ня українського одеського фольклору [5]. Однак можна стверджувати також, що саме В. Яковлев чи не першим заявив, що і до 1794 р. Хаджибей (Одеса) не лише існував як населений пункт, а й мав ознаки міста; що в його історії чималу роль відіграли українські козаки та ін.

В цьому плані передусім слід згадати нарис В. Яковлева «К истории заселения Хаджибея (1789-1795 гг.)», що вийшов до 100-річчя штурму Хаджибея, яке досить гучно відзначалося в Оде­сі 1889 р. [6]. «14-го сентября выйдет из печати «История заселения Хаджибея». профессора Яковлева, в количестве 600 экземпляров. Из которых половину городская управа употребит для раздачи ко времени празднования», — пи­сав тоді «Одесский вестник» [7]. В ньому автор
прямо заявив про зв’язок між історією Одеси і Кочубієва-Хаджибея («Местность, занимаемая г. Одессою, — зазначав він, — была заселена с древнейших пор. Здесь существовала еще до P. X. греческая колония по-видимому не осо­бенно значительная... От этого греческого по­селения, само собою разумеется, не мог ничего получить наш город в свое наследие. Немного он получил и от, сменившего греческую коло­нию, города Коцюбея или Хаджибея, хотя с сим последним неразрывною нитью связана исто­рия Одессы и, что еще важнее, связана отчасти генеалогией жителей»[8, с. 11]), а також звертав увагу на «тот факт, что когда постановлено было окончательно в Хаджи- бее быть городу (1794) в нем в то время было уже 600 с лишком домов и до 3000 жителей, не счи­тая окрестностей» [8, с. 7]. Напередодні іншо­го ювілею — офіційно­го святкування 1894 р.

Одесою 100-річчя — вийшла цікава стаття В. Яковлева, в якій ав­тор спростовує докази визначення 22 серпня (2 вересня) 1794 р. як «першого дня» існуван­ня Одеси, що були наве­дені А. Скальковським.

Отже, В. Яковлев запере­чував і саму доцільність святкування «100-річчя» міста 1894 р.[9].

Проте новаторство В. Яковлева у дослідженні історії Одеси полягало не лише у перегляді дати її заснування. Він відшукував та публікував до­кументи, що не вписувалися в офіційну схему історії міста (зокрема, опублікував тепер добре відому краєзнавцям скаргу від 1791 р. місце­вих українців на російських солдат гарнізону Хаджибея [10]). Це відбилося й в публікаціях В. Яковлева на сторінках «Одесского вестника». Як зазначає Г. Левченко, «1888 року В. Яковлев розробив програму підготовки збору матеріалів з історії Одеси», опублікував її в зазначеній газе­ті й згодом «вмістив у п’ятьох своїх публікаціях в рубриці «Із Одеської старовини» переважно документи, присвячені історії. міста, ставлячи перед собою мету надати можливість одеситам черпати інформацію із першоджерел» [1, с. 154, 155]. В цих публікаціях В. Яковлев також тор­кався тематики, пов’язаної з історією Хаджи­бея. Зокрема, розглядав відомості про кав’ярню Симона Аспоріді — «первом в Хаджибее после завоевания его русскими войсками частном учреждении», ремствуючи при тому на втрату чималої кількості цінних архівних документів («с 1879 г., занимаясь историей нашего края, мне приходилось убедиться в систематическом расхищении всех почти местных архивов, где

случайно осталось толь­ко то, что ускользнуло от внимания «любите­ля» истории», — писав В. Яковлев, натякаючи на відомого одеського історика) [11]. В іншій статті В. Яковлев роз­глянув роздачу росій­ською владою землі у 1792-1794 рр. приватним особам не лише у Хаджи- беї, але й навколо нього, зазначаючи, що за «Ведо­мостью» 1792 р. «Гаджи- бейский уезд заключал вообще 530,650 десятин удобной и неудобной земли; из нее казенной 227,700 и помещичьей 302,950. В уезде уже были села и деревни: Беляевка, Яски, Чубурчи, Глинное, Корытная, Завертайлов- ка, Корсагаш, Слобод- зея, Парканы, Терновка и Сугокнея, показанные по ведомости «бывшие в ведении черноморско­го войска селения», заселенные выходцами из Запорожья и его поселений» [12].

В. Яковлев намагався дослідити історію різ­них груп населення Одеси від селян-втікачів (між іншим, згадуючи вінчання уродженки Київщини сироти Софії та грека Костянти­на Колояні, що відбулося у військовій церкві Хаджибея 2 червня 1794 р. [13, с. 111]) до іно­земців [14].

Дослідження В. Яковлева професор та де­кан одеського університету Віктор Карлович Надлєр (1840-1894) в першому нарисі з істо­ріографії історії Одеси назвав однією з ознак початку справжнього наукового вивчення іс­торії Одеси й дослідження не лише офіційної, але й «внутрішньої» історії міста. Свій нарис

В. Надлєр закінчував словами: «Нельзя не при­ветствовать. с радостью нового, действительно научного направления в одесской историогра­фии, проявившегося впервые в книге А. Орлова «Исторический очерк Одессы с 1794 по 1803 г.», основанной исключительно на архивном мате­риале, и в особенности в многочисленных стать­ях и заметках почтенного профессора Новорос­сийского университета В. А. Яковлева. Только в этих трудах встречаем мы строгий истори­ко-критический метод исследования, только здесь вещи и дела называются их настоящими именами. В. А. Яковлеву принадлежит еще и другая заслуга. Он первый обратил внимание на внутреннюю историю ее населения, на его постепенную формацию и видоизменение и тем выдвинул на первый план именно ту сторону в исторической жизни нашего города, которая представляет собою наибольший интерес» [15, с. 11]. Це твердження поважного історика свід­чить як про необхідність подальшого вивчення творчої спадщини В. Яковлева, так і про акту­альність подальшого залучення започаткованих ним підходів до вивчення історії Одеси.

Джерела та література

1. Левченко Г. С. Історик В. О. Яковлев (1840- 1896): реалізація наукового доробку у періодичній пресі // Південь України: етноісторичний, культурний та релігійний виміри. - Одеса, 2009. - С. 152- 158.
2. Левченко Г. С. Володимир Олексійович Яковлев (1840- 1896) — директор Одеської міської публічної бібліотеки // Бібліотечне краєзнавство у культурному просторі України: матеріали Всеукраїнської науко во- практичної конференції, 22 листопада 2011 р. — Київ, 2011. — С. 106- 109.
3. Левченко Г. С. Яковлев Володимир Олексійович // Одеські історики. Т. 1 (початок ХІХ — середина ХХ ст.). — Одеса, 2009. — С. 463- 465.
4. Черняхович Т. Ю. Яковлев Володимир Олексійович // Професори Одеського (Новоросійського) університе­ту: біографічний словник. Т. 4: Р— Я. — Одеса, 2000. — С. 421- 422.
5. Маркевич А. И. Поминки по В. А. Яковлеве // Запис­ки Одесского общества истории и древностей (далі — ЗООИД). — 1896. — Т. 19. — Смесь. — С. 26- 336.
6. Гончарук Т., Сорокіна К. Святкування сторічного юві­лею штурму Хаджибея 14 вересня 1789 р. в Одесі (за матеріалами газети «Одесский вестник») // «Кочубїїв — Хаджибей — Одеса»: матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 600-річчю міста. 28- 29 травня 2015 року. — Одеса, 2015. — С. 35- 38.
7. Местная хроника // Одесский вестник.- 1889. — 7 сент.
8. Яковлев В. А. К истории заселения Хаджибея (1789­1795 гг.). — Одесса, 1889. — 56 с.
9. Яковлев В. А. Когда были заложены первые церкви Одессы // Южный сборник. В пользу пострадавших от неурожая. Изданный Одесским Обществом вспомо­ществования литераторам и ученым. — Одесса, 1892. — С. 157- 160.

10. Яковлев В. А. Жалоба поданная в 1791 году хозяевами двух хуторов на татарской балке, что близ Одессы, на русского офицера из Хаджибея // ЗООИД. — 1889. — Т.15. — С. 681- 682.

11.Яковлев В. А. Из Одесской старины. І. Первая кофейня в Одессе // Одесский вестник. — 1889. — 24 июля.

12. Яковлев В. А. Из Одесской старины. ІІ. Раздача земель в Гаджибее и его окрестностях. 1792- 1794 // Одесский вестник. — 1889. — 21 авг.

13. Яковлев В. А. Из дел о «беглых» в Одессе // Новорос­сийский календарь на 1892 год. — Одесса, 1891. — С. 107- 115.

14. Яковлев В. А. Кое-что об иноплеменниках в истории г. Одессы // Из прошлого Одессы: сборник статей / сост. Л. М. де-Рибас. — Одесса, 1894. — С. 372- 393.

15.  Надлер В. К. К изучению истории города Одессы. — Одесса, 1893. — 11 с.