ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 15)

УДК 371.38:7.031.2:069.12(477.53)

М. П. Пісцова

До питання інтерактиву

(на основі етнографічних заходів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського)

У статті йдеться про використання загальноосвітніх взагалі та музейно-педагогічних зокрема методів і прийомів у інтерактивних етнографічних заходах про народне мистецтво Полтавщини.

Ключові слова: музей, комунікація, музейна педагогіка, метод, прийом, інтерактивний захід, народне мистецтво, Полтавщина.

Успішне вирішення багатьох життєво важли­вих завдань у сфері охорони та збереження куль­турних надбань залежить від рівня освіченості, комунікативності та компетентності громадян. Цьому сприяє освітня функція музею, що дає змогу проектувати, розробляти та втілювати у життя музейно-педагогічні програми та проек­ти, які мають не лише інтегруючий характер, а й дозволяють реалізувати нові навчальні та ви­ховні стратегії, виходячи з відомого гасла амери­канського філософа та педагога Дж. Дьюї: «осві­та через діяльність» [2]. Співпраця у просторі музею створює умови для вияву особистісного «я» людини, що пізнає світ, здобуває знання, на­магається осягнути багато нових речей, цікавої і потрібної інформації, спрямована на формуван­ня здатності переносити набутий різноманіт­ний досвід до простору реального життя. Така діяльність виходить за рамки етнографії, вона об’єднує та інтегрує культурологію, музеоло- гію, історію, літературу, філософію, психологію, мову, етику, естетику. Можливість застосування нових ідей у цьому контексті втілюються у без­межну кількість комбінацій, що залежать від обізнаності, фаховості та професійності посе­редника між матеріалом навчання, учнями та музейними експонатами (музейний науковець, педагог, вчитель, вихователь, викладач), запро­понованих тем музейних занять та обраних ме­тодів взаємодії. Це сприяє доступності подання музейного матеріалу для різновікової аудиторії.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Ва­силя Кричевського науковці науково-дослідного експозиційного відділу етнографії сформували музейно-педагогічну програму «Етнографічні студії з Полтавським краєзнавчим», метою якої

© Пісцова М. П., 2016

є через сукупність різних напрямів і форм робо­ти сприяти формуванню ціннісного ставлення до культурного надбання, всебічного розвитку особистості учасників.

Музейна експозиція, як основа музейної комунікації, дає широкий простір для впро­вадження в сучасних музеях екскурсій, занять та лекцій, що мають інтерактивний характер, реалізують навчальну та пізнавальні цілі му­зейної діяльності, а головне — слугують засобом спілкування представників різних соціокуль- турних груп сучасного суспільства [6]. Музейни- ки намагаються активно включати відвідувачів в експозиційний простір за допомогою завдань, запитань, квестів; пропонують самостійно ді­йти певних висновків або створити новий куль­турний продукт. Відтак практично реалізується концепція «музею, привабливого для відвідува­чів», у якому експозиційний простір є не про­сто місцем, де можна побачити експонати, але й територією спілкування й співтворчості [8].

Власне термін «інтерактив» походить від англійського «interact», де «inter» — взаємний, «act» — діяти, тобто інтерактивний — здатний до взаємодії, діалогу [9, с. 3]. Це пізнання через емоції, дію, участь в процесі. Таким чином праг­немо надати відвідувачу можливості займатися тим, що його цікавить, створити умови для само- реалізації — що і є втіленням завдання сучасно­го музею. Така робота проводиться у декількох основних напрямках: інформування, навчання, розвиток творчості, спілкування і відпочинок [4].

У рамках сформованої програми уже кілька років поспіль проводиться цикл інтерактивних заходів про види народного мистецтва Полтав­щини на основі календарної обрядовості, роз­роблених авторкою. Знайомлячи дітей зі справ­жніми шедеврами, створеними майстрами, прагнемо поліпшити їхнє емоційно-естетичне і духовно-моральне виховання. Підґрунтям для цього слугує мистецтво — найвищий про­яв творчості народу, яке він зберіг і проніс че­рез століття. Українські, зокрема, полтавські народні промисли і ремесла — це величезний світ духовної і матеріальної спадщини етносу, набуток художніх ідей численних поколінь на­роду, дорогоцінна скарбниця, що поєднує в собі духовно-матеріальну діяльність людини, вира­жену в художніх творах. Детальніша інформація про заняття вміщена у поданій нижче таблиці.

з використанням наочності значно збільшила запам’ятовування матеріалу (14-38%), активні форми отримали найвищі результати (диску­сійні групи — 50%, практика через дію — 75%, негайне застосування знань — 90%). Розробки елементів такого навчання є в працях україн­ських педагогів: В. Сухомлинського, А. Мака- ренка, К. Ушинського, В. Шаталова [7, c. 12].

Інтерактивні технології сприяють закріплен­ню в учнів потрібних навичок: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї й концепції і вже на підставі цього вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її і застосовувати за конкретних умов.

Такі заняття мають свої закономірності та особливості. У процесі інтерактиву передба­чається моделювання життєвих ситуацій, ви­користання рольових ігор, спільне розв’язання проблем у атмосфері співпраці і взаємодії, по­розуміння і доброзичливості.

Понад 2400 років тому китайський філософ Конфуцій наголошував: «Те, що я чую, я забу­ваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію» [7, с. 14]. Необхідність використання активних методів навчання, які впливають не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю і уможливлюють різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, підтверджують результати досліджень американських вчених цього питан­ня у ХХ ст. Так, пасивна форма — лекція (5%)

Для підготовки подібного заходу потрібно заздалегідь глибоко вивчити й обміркувати матеріал, ретельно спланувати і розробити за­няття: визначити хронометраж, ролі учасників, готувати питання і можливі відповіді, розроби­ти критерії оцінки ефективності заняття: моти­вувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголосити очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінки роботи учнів; передбачити різні методи привернення уваги учнів; налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії [7, с. 15].

Заходи «Свято Наума: йду в науку до май­стра», «Свято Покрови. Лава на лаву — козацька забава», «Свято вишивки: «На Варвари узори розквітали» та ін. розроблялись і проводились на свята календарного циклу.

По можливості перед кожним заходом учні запрошуються на оглядову екскурсію по відділу етнографії, що дає змогу уникнути інформацій­ного нагромадження на занятті. Для молодших школярів проводимо ознайомлення з експозицією, користуючись розробкою колеги Наталії Сахно з елементами квесту, що втілюються у віршованих загадках на означення мистецького твору, який знаходиться у залах, де відбувається показ. Для дітей середнього шкільного віку додаються тема­тичні питання (Яку функцію виконував каганець? Використовувався для освітлення оселі у темну пору доби). За відповіді обидві категорії екскур­сантів отримують картки з літерами і в кінці екс­курсії складають з них слово на позначення по­няття, яке стосується видів народного мистецтва. Наприклад, «Назвіть матеріал, з якого шили со­рочки. Полотно» (для молодших), «Назвіть осо­бливу склоподібну речовину, якою покривають керамічні вироби. Полива» (для середніх). Треба зазначити, що квест (від англ. quest — «пошук») — синонім активного відпочинку, різновид актив­них інтелектуально-логічних ігор, основою якого є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими гравцями. Ця ігрова форма роботи має багато можливих варіан­тів використання, чимало позитивних моментів. За змістом квести можуть стосуватися певної те­матики, це відгадування непростих і несподіваних загадок (завдань). В ідеальному варіанті квест — це командна гра, для якої потрібна координація дій усіх гравців. У квесторів (учасників квесту) гра розвиває активність, амбіційність, комунікабель­ність, креативність. Гра триває, поки всі завдання не буде виконано [4, с. 19]. При організації екскур­сії подібним чином екскурсант одержує можли­вість виступати не в ролі пасивного споглядальни­ка й споживача інформації, не як об’єкт виховного впливу, а як рівноправний співрозмовник, актив­ний учасник діалогу, у ході якого відбувається його самонавчання й саморозвиток, включаються ме­ханізми творчої, внутрішньої активності.

Взявши за основу класифікацію музейно- педагогічних методів та прийомів сучасного дослідника Олексія Караманова [1], охаракте­ризуємо розроблені заходи. Організуючим фак­тором на заняттях є співпраця з усім класом у першій частині і розподіл на групи (гурти, ку­рені, цехи) для виконання завдань, де кожен учасник отримує тематично оформлений бедж з власним ім’ям (особистісний підхід) — у другій, виконання творчої практичної діяльності з ви­користанням щойно набутих знань — у третій.

«Свято Наума...» розраховане на цільову ау­диторію — учнів 4-5-х класів (15-30 учасників).

За структурою захід поділяється на три частини:

1.  Розповідь про пророка Наума, традиції та обряди, пов’язані з цим святом, що супроводжу­ється фоторядом (словесний метод).

1. Випробування для учасників для здобут­тя статусу учня майстра (пропонуються цехи: «Ложкарі» (різьбярський), «Монетки» (гончар­ський), «Човники» (ткацький), «Мережки» (ви­шивальний):

— Коротке ознайомлення з видами народно­го мистецтва через показ слайдів з коментуван­ням і наступним завданням (вказати, з якого матеріалу виготовлений виріб на зображенні за допомогою сигнальних карток (1 — жовтого кольору, із символічним зображенням ложки — дерево; 2 — оранжевого кольору, із символічним зображенням глечика — глина; 3 — червоного кольору і з символічним зображенням рушни­ка — тканина) — прийоми руху і порівняння.

— Тематичні загадки.

—  Тематичні прислів’я (фрази розділені на дві частини і надруковані на картках різного ко­льору — початок (блакитного, пронумеровані), закінчення (жовтого), учасники отримують усі картки, по черзі зачитують початок і здогадують­ся, у кого завершення) — прийом порівняння.

— «Послухай і склади». Учні прослуховують три окремі аудіофайли — вірші про дереворізь- блення, гончарство, ткацтво, потім з букв, які отримують у конвертах, складають назви виро­бів, що лунали у поезії (скриня, горщик, руш­ник), — прийом прослуховування.

— «Покажи предмет». Картки зі словами вмі­щені в орнаментований полотняний мішечок, учасник за допомогою жестів повинен показати групі слово, яке йому дісталось, а інші — вгадати (сорочка, свистунець, прянична дошка та ін.) — прийом демонстрації.

— Пісня-гра «Шевчики». Учасники у захис­них фартушках з емблемою чобота виконують пісню, імітуючи рухи шевця під час роботи (прийом реконструкції, локалізації подій).

3. Творча майстерня. Виготовлення пташки з кольорових ниток (прийом реконструкції).

Упродовж заняття учасники висловлювали бажання навчатися певному виду мистецтва, це фіксувалося у «цехових» дипломах, які вруча­лись на завершальному етапі. Цей захід спря­мований на сприйняття творів декоративно- вжиткового мистецтва як невід’ємної частини традиційної національної культури, пробуджен­ня творчої активності з можливим подальшим відвідуванням практичних мистецьких студій.

«Свято Покрови. Лава на лаву — козацька забава» піднімає питання, що сьогодні означає день 14 жовтня для кожного з нас і всієї країни. Змістовно цей захід — про особливості святку­вання Покрови Пресвятої Богородиці, Дня По­встанської Армії, Дня козацтва, Дня захисника Вітчизни, про відновлення козацьких звичаїв та народних традицій.

Цільова аудиторія — учні 6-7-х класів, три­валість — 60 хв. (з можливістю скорочення). Учні проходять в аудиторію під Богородичним руш­ником (звичай на Покрову для оздоровлення), у цей час лунає «Молитва до Богородиці за Украї­ну», — це сприяє зануренню у святкову атмосферу, спрацьовує метод випереджувального заохочення.

У першій частині — розповідь про свято за до­помогою слайдів з коментуванням та відеоролика.

У другій частині учні переглядають сюжет про традиційну забаву козаків: «Лава на лаву», який супроводжується однойменною піснею патріотич­ного змісту гурту «Хорта». Для «поєдинків» фор­муються курені: «Бойова чайка», «Гостра шабля», «Запальний гопак», учасники озвучують гасла.

Пропонуються завдання-поєдинки:

— «Заспіваймо пісню веселеньку» (початок і продовження тексту козацької пісні на картках різного кольору (по три для кожного куреня), завдання — правильно поєднати, — перевірка — прослуховування аудіозапису цього пісенного фрагмента) — прийом прослуховування;

— «Козак Мамай» (пропонуються два варіанти народної картини «Козак Мамай» (зображення на екрані), завдання — знайти 9 відмінностей — по три для кожного куреня) — прийом руху, ло­калізації подій; метод порівняльного аналізу;

— «Козацький телеграф» (завдання — за допо­могою жестів один учасник передає своєму ку­реню повідомлення, наприклад, «Ми перемогли, затанцюймо гопака») — прийом реконструкції;

—  «Привітання супернику» (кожен курінь готує листівку-привітання для суперника, ви­користовуючи несподівані слова (наприклад: солома, жолудь, лантух), під час підготовки лу­нає мелодія «Полтавський козачок») — прийом прослуховування, локалізації подій;

— «Козацький літопис» (вікторина, питання про козацькі традиції на картках учасники діс­тають з козацької шапки) — метод «занурення в історичну епоху»;

—  «Слава героям» (завдання — зобразити пам’ятник українському козацтву, викорис­товуючи булаву, елементи традиційного одягу (шапку, хустку та ін.) — метод рольове «про­життя» історичних та культурних подій, прийом інсценізації.

У третій частині під мелодію козацького маршу учасники урочисто зачитують козацькі правила, отримують курінні грамоти у номі­націях: спритний, артистичний, красномов­ний. Завершується захід спільним виконанням духовного гімну «Молитва за Україну». Залу­чаючи школярів до пізнання національної іс­торії (періоду козацтва), прагнемо осмислення їх невід’ємною частиною українського народу, пробудження патріотизму, спонукаємо до по­дальшого пізнання української історії та куль­тури для відновлення пам’яті роду (народу).

Захід «Свято вишивки: «На Варвари узори роз­квітали» — про унікальне мистецтво народної гра­фіки української нації, яке зберегло і несе в собі нашу багатовікову культуру. Вишивці належить особлива роль в духовному житті людини, ство­ренні естетичного середовища у праці, відпочинку, святкуванні. Вишиті одяг, предмети інтер’єра суп­роводжують свята, обряди, відіграють важливу ма­теріально-практичну й духовно-естетичну функ­цію. З часу створення і дотепер вишивка відіграє велику роль в утвердженні краси нашого життя.

Цільова аудиторія — 8-9-й клас, тривалість 60 хв.

Перша частина — розповідь про великомуче­ницю Варвару, особливості полтавської вишив­ки (слайди з коментуванням), про використання традиційної вишивки у сучасному житті (відео- ролик) — інформаційний метод, прийом локалі­зації подій.

Друга частина — формування гуртів: «Маль­ви» і «Горлиці» з відповідними бейждами для кожного учасника. Завдання:

—    «Весела плутанина» (скомпонувати прислів’я про вишивку, користуючись табли­цею, де склади пронумеровані у довільному по­рядку) — асоціативний метод;

— «Генетична пам’ять. Віднайди і назви» (за описовим поясненням віднайти відповідний символ-елемент орнаменту «Дерево життя» на кілковому рушнику) — дослідницький метод, прийом порівняльного аналізу;

— «Я малюю вишивку» (на шаблоні листівки намалювати ілюстрацію до поетичних рядків, використовуючи гелеві ручки і фломастери, на­приклад, «На полотні співали солов’ї і красува­лись кетяги калини, Зелений хміль в’юнився по гіллі, Зоріли в колосках волошки сині. Т. Пиш- нюк». Упродовж виконання завдання звучить народна мелодія) — асоціативний метод;

— блеф-гра «Правда чи вигадка» (завдання — прослухати твердження, висловити згоду чи запере­чення, наприклад, «Майстрині на Полтавщині зна­ли до 100 технік вишивки») — прийом порівняння;

— «Цікавинки з торбинки» (завдання — об­рати зразок орнаменту, визначити, для оздоб­лення яких виробів використовували) — метод порівняльного аналізу, прийом коментування;

—  «Чорна скринька» (завдання — прослу­хати кілька визначень і відгадати, що в чорній скриньці, яку заносять до аудиторії, наприклад, «Його називають «чистим». Його порівнюють з піснею, вишитою на полотні. Він символізує життєву дорогу» — метод випереджувального заохочення;

— «Готуємо посаг» (по одній учасниці з гур­ту, кожна отримує конверт-«скриню», завдан­ня — відібрати з купи карток із зображеннями на столі речі, які готували до заміжжя) — метод «занурення» в історичну епоху.

Третя частина — творче завдання «Подорож у часі». Пропонується одягти дівочий народний костюм з усіма традиційними елементами (хто швидше?) — по троє учасників з кожного гурту (одна одягається, двоє допомагають) — метод рольове «прожиття» історичних та культурних подій, прийом реконструкції, локалізації подій. Спрямовується до використання сучасної му­зейної програми «Торкатися руками», зокрема створення історичної (культурної) атмосфери, переодягнувшись у одяг відповідного періоду.

Сучасна вишивка має глибокий зв’язок з традиціями, зберігає свій духовний зміст і до­водить, що народне мистецтво — це велике над­бання нашої багатовікової культури. А вже вмін­ня вишивати, носити одяг, мати вишиті речі, жити в помешканні з вишитим інтер’єром під­несе наше молоде покоління на вищий щабель національної культури, зможе відіграти значну роль у вихованні їхньої національної свідомості.

Для проведення кожного вказаного інтерак­тивного заходу необхідне використання проек­тора з екраном, ноутбука, аудіозаписів, тема­тичних відеорядів, різноманітного роздаткового матеріалу. Кілька тем, вказаних у таблиці, пе­ребувають у розробці, бо цикл має повністю сформуватися до 2018 року.

Сучасна музейна педагогіка розвивається в руслі проблем музейної комунікації та спря­мована на долучення до музею і його культури, наукового доробку широких верств населення (особливо молоді), активізацію творчих здібнос­тей особистості. Розроблені заходи дозволяють ефективніше задіяти фонди музейно-освітнього комплексу, апробувати новітні технології актив­ного й інтерактивного, «діалогового» навчання дитячої та юнацької аудиторії [5, с. 232], піднести економічний стан та престиж нашого закладу.

Джерела та література

1. Караманов О. Музейна педагогіка в навчально- виховному процесі загальноосвітньої школи // Освіта та педагогічна наука. - 2012. - № 3. - С. 5- 12.
2. Караманов О. Сучасні тенденції розвитку музейної педагогіки в Україні // Матеріали науково-практичної конференції «Музейна педагогіка — проблеми, сьо­годення, перспективи» (Київ, 24- 25 вересня 2013 року) / Національний Києво-Печерський історико- культурний заповідник. — К., 2013. — С. 35- 37.
3. Кімнатний А. Використання відвідувачами музейного продукту [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.artmuseum.kr.ua/artm144- 08_ u.html4.
4. Лепілкіна О. Квест як форма масової роботи у бібліо­теці // Шкільна бібліотека. — 2015. — № 1. — С. 19.
5. Мартем’янова Н. Музейна педагогіка в культурно-ос­вітній діяльності музею [Електронний ресурс] // XVII Сумцовські читання: Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму — Харків: Май­дан, 2011. — С. 230- 232. — Режим доступу: http://museum. kh.ua/academic/sumtsovconference/2011/article.html?n.
6. Петрович В. Музейна педагогіка і музейна комуніка­ція: форми взаємодії // Волинський музейний вісник: наук. зб. - Вип. 5: Музейна педагогіка. Теорія і прак­тика / упоряд. А. Силюк. — Луцьк, 2013. — С. 106- 108.
7. Свиридюк О. Інтерактивні технології у навчально- виховному процесі // Директор школи. — К., 2006. — № 46 (430). — С. 12- 15.
8. Трофименко Т. Інтерактивні методи роботи з відвід­увачами як різновид музейної комунікації [Електро­нний ресурс] // XVIII Сумцовські читання: Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства. — Харків: Майдан, 2012. — С. 30- 34. — Режим доступу: http://museum.kh.ua/academic/sumtsov- conference/2012/article.html?n=5.
9. Хоменко-Семенова Л. Інтерактивні технології навчання як чинник підвищення якості підготов­ки студентів у технічному ВНЗ [Електронний ре­сурс]. — Режим доступу: er.nau.edu.ua/.../1/Стаття%20 Хоменко-Семенова.