ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 10)

Н. Подоплелова, Ц. Кіосак

Археологічна колекція Палеонтологічного музею Одеського національного університету імені І. І. Мечникова     (скачать pdf)

    Палеонтологічний музей володіє унікальною колекцією артефактів. Її унікальність полягає в широкому географічному охопленні, наявності рідкісних речей та особливостях принципів добору та формування.
    Колекція включає археологічні предмети різних епох. Так, доба раннього палеоліту представлена, перш за все, трьома ручними рубилами західноєвропейського походження. Одне з них, судячи з підпису, може походити з епонімної пам'ятки ашельського періоду. Се- редньопалеолітичним часом датуються кілька продуктів левалуазької техніки розщеплення (відщеп та вістря). Можливо, сюди ж варто віднести і окремі двобічно оброблені знаряддя праці. Речі пізнього палеоліту репрезентовані як місцевими матеріалами (довга пластина з с. Корпач), так і артефактами, що походять з Південно-Західної Франції (Шаранта) та Північно-Західної Італії (Ментонські гроти). До мезолітичного часу, зі значною умовністю, можна віднести призматичний, однобічний нуклеус для пластинок з регулярним огранюванням, з кременю, який за макроскопічними ознаками нагадує типовий "дністровський" кремінь. Кілька типових фрагментів кераміки ямково-гребінцевого неоліту походять з півночі України. Добою палеометалу датується виразна серія кам'яних сокир, як шліфованих, так і сформованих розщепленням, з кременю, габбро та інших порід. Частина їх походить з Швейцарії та, гіпотетично, може бути пов'язана з культурою "террамара" (жител на палях). В колекції присутні і пізніші археологічні матеріали. Серед них виділяються обсидіанові вироби з Мексики та фрагменти античної чорнолакової кераміки.
    Колекція переважно сформувалася в останній третині XIX - на початку XX ст. Є артефакти датовані 1880-ми рр., а найпізніша дата одержання, згадана у примітках до речей, - 1911 р. Можливо, вищенаведені межі завузькі, адже багато артефактів депаспортизовані, зокрема невідомий і час їх надходження. З іншого боку, стаціонарні дослідження більшості пам'яток, з яких походять експонати, відбулися саме у вказаний проміжок час, що робить датування особливо ймовірним. Колекція первинно належала Геологічному кабінету Новоросійського університету і збиралася, перш за все, з дидактичною метою - як наочні посібники для вивчення геології.
    Шляхи формування колекції були розмаїтими: 1) закупівля у закордонних постачальників раритетів; 2) власні роботи (наприклад, роботи Пренделя на Березані); 3) дарунки окремих осіб (так, кременеву сокиру передав до кабінету студент Сходченко, знайшовши її при ритті криниці між Олонештами та Пуркарами).
    Евристичний потенціал колекції Палеонтологічного музею має три аспекти. Перший з них полягає у власній цінності речей: як мистецькій, так і антикварній. Крім того, артефакти з колекції являють собою історичне джерело щодо періодів, в які їх було вироблено. Навіть, будучи значною мірою депаспортизованими та позбавленими контекстів, матеріали дають змогу ставити та вирішувати проблеми історії первісного суспільства. Так, технологія виготовлення ручних рубил ашельського часу може бути досліджена за експонатами колишнього Геологічного кабінету. Нарешті, колекція являє собою важливе історичне джерело до історії світової археологічної науки та класичної освіти Російської імперії.