Сорочка - найстаріпши різновид шитого народного одягу. Однією а характерних особливостей слов'янської сорочки е: білий колір. Ретельно вибілене полотно - це своєрідний естетичний еталон українських сорочок. Матеріалом для них було конопляне і лляне полотно, а також полотно зі змішаних льно-коноплянпх, конопляно-бавовняних ниток. Українські сорочки виготовлялися з двох, трьох і лише іноді з чотирьох полотнищ. Розміри деталей сорочки, кількість полотнищ були тісно пов'язані з шириною домотканого полотна, від 45 до 75 см, яка визначалася можливостями ткацького верстата. Існує декілька кроїв українських сорочок, але усі можна звести до двох основних типів: сорочка, призібрана біля коміра; сорочка тунікоподібна, скроєна в перекидання, коли одна половина цільного шматка полотна покриває груди, а інша спину. Ці два типи сорочок існували паралельно не одне століття. Окрім покрою, локальну своєрідність сорочкам додавала їх орнаментація. З середини XIX ст. - це вишивка, яка витіснила ткацький малюнок. Художнє оздоблення визначалося призначенням сорочки, віком власника і ступенем достатку. Місце орнаменту залежало від крою сорочки та інших елементів одягу. Прикрашалися ті ділянки сорочки, які не закривалися іншими частинами костюма: рукав (плечова вставка, передпліччя, все поле, манжети), комір, поділ. У різних районах України місце орнаменту, мотиви, колорит, техніка виконання мали як загальні, так і специфічні риси.
    У комплекті листівок представлені українські сорочки кінця XIX - початку XX ст. з різних областей України, що знаходяться у зібранні Одеського історико-краєзнавчого музею.

смотреть коллекцию