Виставка «Нам пора для України жить!»
(події Української революції 1917-1921 рр. на Одещині).


    Руйнація імперій, знекровлених у Великій війні 1914-1918 рр. відкрила шлях багатьом народам до відродження державності та здобуття незалежності.

    Після опублікування Маніфесту про зречення престолу Миколи ІІ, по всій країні про- котилися революційні маніфестації, серед загальних закликів до боротьби за свободу, демократію, вільну працю, лунали вимоги національного відродження. В перші дні бе- резня 1917 р. в Києві постала Українська Центральна Рада - блок політичних партій та організацій, що згодом був трансформований у представницький орган нації. Лідери українського національно-визвольного руху у Одесі і у всьому Причорномор'ї, піднявши жовто-блакитні та синьо-жовті прапори, задля збереження спокою, запобігання хаосу не відмовлялися від співпраці з іншими політичними силами. Серед останніх все гучніше про себе заявляли прибічники "единой и неделимой России", традиційно орієнтовані на Міську Думу і губернські інституції, та Ради робітничих, солдатських та селянських депутатів. У Радах активно діяли соціал-демократи (більшовики), керівні центри яких знаходилися у Петрограді, згодом у Москві. Відповідно, формувалися і збройні сили - гайдамацька дивізія, загони юнкерів, Червона гвардія. Хід виборів до Міської Думи та Всеросійських установчих зборів, які відбулися у Одесі навесні/восени 1917 р., показав наростання розбіжностей у єдиному колись революційному таборі, у поглядах на майбутнє.

    Державницьке будівництво Центральної Ради зустрічало супротив як Тимчасового уряду Росії, так і більшовизованих Рад.

    Події кінця 1917 р.: більшовицький переворот у Петрограді, проголошення у відповідь незалежності Української народної республіки у Києві, та створення радянської Української Народної Республіки у Харкові, показали, що час парламентських ілюзій і коаліційних угод скінчився і передвіщали збройне протистояння, зокрема на Півдні України.

    У січневих боях 1918 р. в Одесі, більшовикам вдалося перемогти, та диктатура комісарів, з утворенням "вільного міста", запровадженням "одеських грошей", була не- довго. На Україну, після укладання сепаратної Брестської угоди, посунули німецькі та австро-угорські війська. Їх генералітет, формально визнавши гетьмана П. Скоропадсько- го, відверто грабував країну, вивозячи через Одесу хліб на захоплених судах. Тому нама- гання гетьманських урядовців у Одесі і краї навести лад у економіці, сприяти культурному життю, виявилися марними. У Причорномор'ї, як і по всій Україні міцнів опір окупантам, поширювався повстанський рух на селі, у містах активізувалося більшовицьке підпілля. Капітуляція Німеччини та Австро-Угорщини перед країнами Антанти, обумовили падіння Гетьманату та відновлення влади Української Народної Республіки. Але командування англо-французьких військ, що висадилися у Одесі наприкінці 1918 р., своїм маневру- ванням між "білими" та "жовто-блакитними", фактично сприяло перемозі "червоних". Більшовицька влада закріпилася у місті у лютому 1920 р., проте на півночі Одещини, відлунням І та ІІ Зимового походів армії Української Народної Республіки, ще гриміли бої формувань повстанців з частинами Червоної Армії та загонами чекістів. Відмова США та країн Європи від збройної підтримки Української Народної Республіки, унеможливлю- вала відкриту боротьбу.

    Українська Революція 1917-1921 рр. завершувалась. Одещина вступила у новий етап боротьби українського народу за незалежну соборну державу.

    У подіях тієї доленосної доби яскраво проявили себе особистості, чиє життя і діяльність пов'язані з нашим краєм. Працюючи на відповідальних державних посадах, знаходя- чись у гущі боїв, потерпаючи від голоду, холоду, хвороб, розгулу злодіїв, наражаючись на брутальність "білих" та гинучи від терору "червоних", вони своєю жертовністю на- дихнули нові покоління учасників визвольних змагань. Це М. Омелянович-Павленко, С. Шелухин, В. Голубович, В. Чехівський, В. Змієнко, І. Луценко, П. Климович, Ю. Фе- сенко, В. Боровик, В. Комаров, І. Липа, Й. Пшонник, С. Заболотний, А. Гулий-Гуленко та інші. Їм присвячується ця виставка.




           

           

           

           

           



           
 
© Автор интернет-проекта: Рыбников Александр