" Музей "Степова Україна" - на правах відділу ОIКМ "


    Уперше музей з такою назвою був створений в 1925 р. як результат плідної діяльності етнолінгвістичної секції Одеської комісії краєзнавства Всеукраїнської Академії наук. Зібрані членами секції етнографічні і інформаційні матеріали, доповнені з державних фондів, склали музейні збори, які налічували біля 2-х тисяч експонатів. Українська народна культура була представлена колекціями вишивок, килимів, кераміки, іграшок, які походили з Причорномор'я, Поділля, Середнього Подніпров'я, Полісся і т. п. Вагомою частиною зборів були предмети, які відображали матеріальну і духовну культуру Молдавії, болгарських і німецьких колоністів.
    Музей накопичував також матеріали по загальній історії Півдня України, виникнення і розвитку Одеси - портрети історичних діячів, інші образотворчі і документальні матеріали, об'єктивно відображаючи специфіку Одеського регіону і його значення в житті усієї України.
    Згортання владою політики "українізації" і краєзнавчих досліджень, привело до закриття в 1931 р. "Степової України", репресіям проти його працівників і активу.
    Значна частина зборів потрапила до фондів Одеського історико-краєзнавчого музею, і була примножена діяльністю збирача в 1950-1980-х рр.
    В умовах розвитку незалежної української держави, спираючись на результати історико-етнографічних експедицій, створення виставкових варіантів експозицій, співробітники ОИКМ в 2005 р. висунули ідею відтворення етнографічного музею, як центру вивчення і відродження історико-культурних традицій населення Українського Причорномор'я. Повернення музею назви "Степова Україна", згідно рішення колегії Управління культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації було закономірним кроком по відродженню цілого напряму музейної справи на Одесщине, свідомих громадян, патріотів України. Експозиція була відкрита 27 квітня 2006 р., в ході урочистостей, на честь 50-річчя Одеського історико-краєзнавчого музею.
    Перша частина експозиції розповідає про створення "Степової України", її засновників і активістів - Р. Волкові, А. Ждаху, Ю. Шумского, Л. Мациевскую, представляє матеріали історичного музею, зберігаючи властивий йому колекційний показ, дає уяву про рівень методики музейної справи на той час, освітлює традиції, - найцікавішим з який є дарування матеріал від різний представник інтелігенція.
    Колекційний показ живопису козацької епохи являється, ніби продовженням життєвого ансамблю - відтворення інтер'єру української садиби. Цікавою знахідкою стало відновлення комплексу - шафи "мисника" з розміщеним посудом, який ніби зійшов із сторінок журналу "Шквал" 1928 р.
    У другій частині експозиції, шляхом створення житлових комплексів, дається уявлення про матеріальну і духовну культуру основних етнічних груп населення регіону - росіян-старообрядців, греків, євреїв, караїмів, Молдавії, гагаузів, болгарських і німецьких колоністів. Основним елементом кожного комплексу є національний костюм, навкруги розміщені ткацькі вироби, посуд, меблі, господарські знаряддя, вироби декоративно-прикладного мистецтва. Колекція сільськогосподарських знарядь об'єднує життєві ансамблі, а ряд зі збільшених фотографій, дають уявлення про виробничі процеси, традиційну економіку населення краю.
    Музей об'єднує навколо себе учнівську молодь, представників національно-культурних суспільств, народних майстрів і майстринь, знавців народних звичаїв, шанувальників старовини, усіх хто вивчає і розвиває культурні традиції нашого краю.